Добовий моніторинг артеріального тиску і його діагностично-прогностичне значення у хворих на АГ, асоційовану із ІХС під впливом антагоністів кальцію

Анотація

Вступ. Значний прогрес в лікуванні артеріальної гіпертензії(АГ) та ішемічної хвороби серця (ІХС) пов'язаний з застосуванням антагоністів кальцію(АК) дигідропиридинового ряду третьої генерації таких як амлодипін та лерканідипін. Для оптимізації їх призначення цікаве вивчення їх особливостей в різний період доби. Мета дослідження Вивчення ранньої та добової антигіпертензивної активності амлодипіну та лерканідипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, асоційовану з ІХС, у осіб із збереженою систолічною функцією ЛШ. Матеріали та методи Вимірювання показників ДМАТ проводили на моніторі АВРМ-02/М компанії Meditech, (Угорщина) при стабільному перебігу ІХС в динаміці обстеження (перші дні госпіталізації і на 10-14 день). Реєстрація АТ здійснювалась на «неробочій руці» пацієнта, а при асиметрії вимірювань на правій і лівій руці понад 10 мм рт.ст. – на руці з більшими значеннями АТ. Манжету фіксували на передпліччі на 2 см вище ліктьового згину. АТ вимірювалось з періодичністю кожні 15 хвилин з 6.00 до 23.00 год і кожні 30 хвилин з 23.00 до 6.00 год. Результати досліджень. Через 10-14 днів застосування терапії відмічали несуттєве зниження, в більшій мірі, середньодобового ДАТ на 3,8% (р<0,05) в групі кандесартану, на 6,6% (р<0,0003) в групі лерканідипіну, в той час як в групі амлодипіну середній діастолічний АТ впродовж доби після лікування не змінювався. Натомість, в групі амлодипіну максимальний САТ впродовж доби достовірно знизився на 8,4% (р<0,04), що було найбільшим зниженням серед порівнюваних груп, в той час як в групі лерканідипіну це зниження сягало лише 5,5% (р<0,01). Відмінність в зниженні середньодобового максимального ДАТ в групі лерканідипіну була також достовірно найвищою, що склало 20,7% (р<0,004). Слід відмітити, що максимальний середній АТ в більшій мірі зазнавав знижень в групі лерканідипіну. І це становило 14,7% (р<0,006) щодо 5,6% (р<0,0003) середнього АТ впродовж доби. Позитивним на фоні лікування різними АК виявилось достовірне зниження середньодобових і максимальних величин пульсового тиску (ПАТ), як детермінанти ймовірних ускладнень ІХС. В групі амлодипіну відмічалось найбільше їх зниження на 10,6% (р<0,04) і 8,5% (р<0,05). Щодо мінімальних значень систолічного і діастолічного АТ, то на протязі доби на одинаковий відсоток знижувався їх рівень щодо вихідних значень. Неочікуваним виявилось достовірне зменшення середньої ЧСС в групі хворих, що отримували лікування лерканідипіном на 13,4% (р<0,02), в той час як в групі амлодипіну і кандесартану зміни були несуттєві. Висновки. Ранній антигіпертензивний ефект АК у хворих на АГ із ІХС проявляється збільшенням добового індексу АТ, зменшенням епізодів ішемїі. Під впливом лерканідипіну підвищена вночі варіабельність САТ і ДАТ відповідно на 59,3 % (р<0,05) і 41,8 % (р<0,05) повинна враховуватися при виборі лікувальної тактики. В однаковій мірі зменшення ШРП САТ і ДАТ при застосуванні лерканідипіну і амлодипіну зменшує ризик ранкових подій. На основі цього можна рекомендувати прийом лерканідипіну краще проводити на ніч, а амлодипін краще-ранком.