Комплексне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у пацієнтів із бронхообструктивними захворюваннями на тлі ожиріння

Анотація

Вступ. У пацієнтів із ХОЗЛ та ожирінням наявність H. pylori може бути додатковим фактором, що ускладнює ведення коморбідної патології, впливаючи на вибір медикаментозної терапії та потребу в ерадикаційному лікуванні, однак його роль у патогенезі та перебігу ГЕРХ залишається предметом подальших досліджень. Мета дослідження. Оцінити ефективність диференційованого лікування ГЕРХ у пацієнтів із ХОЗЛ/БА та ожирінням залежно від H. pylori-статусу. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходились 102 пацієнтів з верифікованими діагнозами ХОЗЛ (n = 42) та БА (n = 60), які мали різного ступеня ожиріння та ГЕРХ. Спеціальне лабораторне обстеження включало – визначення гастрину-17 та пепсиногенів I та II та розрахунок співвідношення PG I/PG II. Helicobacter pylori (Нр) діагностували за допомогою швидкого уреазного тесту (CLO-test) та визначення ДНК Нр у зразках калу методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Комплексний лікувальний підхід включав стандартну терапію ГЕРХ, базисне лікування бронхообструктивного захворювання відповідно до сучасних рекомендацій, а також модифікацію факторів ризику, асоційованих з ожирінням. У пацієнтів із підтвердженою Нр-інфекцією (n=32) проводили 14-денний курс ерадикаційної терапії, що включала: тетрациклін 500 мг 4 рази на добу, метронідазол 500 мг 3 рази на добу, рабепразол 20 мг 2 рази на добу, препарат вісмуту 120 мг 4 рази на добу. Додатково було призначено пробіотичний препарат на основі Saccharomyces boulardii. Після завершення ерадикаційної терапії пацієнти продовжували приймати рабепразол 20 мг 1 рази на добу ранком ще протягом 6 тижнів. Контроль ефективності ерадикації проводили через 28 днів після завершення лікування шляхом визначення ДНК Нр у калі. Результати досліджень та їх обговорення. Частота виявлення H. pylori серед пацієнтів із ГЕРХ та бронхообструктивними захворюваннями становила 61,5% (32/52). Проведене комплексне лікування супроводжувалося достовірним покращенням клінічного перебігу ГЕРХ в обох групах. Одночасно відзначалося істотне зменшення частоти печії, нічних симптомів і регургітації. Клінічної ремісії було досягнуто у 72,0% пацієнтів із ГЕРХ та ХОЗЛ і у 77,8% пацієнтів із ГЕРХ та БА. При аналізі ефективності лікування залежно від H. pylori-статусу встановлено, що пацієнти з позитивним статусом H. pylori мали більш виражені клінічні прояви ГЕРХ та порушення гастродуоденальної резистентності до початку лікування. Середній показник GERD-Q у H. pylori-позитивній групі становив 12,0±3,0 бала проти 4,8±0,9 бала у H. pylori-негативних пацієнтів (р<0,001). Після проведення ерадикаційної терапії та комплексного лікування відзначалося достовірне зниження GERD-Q у H. pylori-позитивних пацієнтів до 6,9±1,9 бала (р<0,001), що супроводжувалося нормалізацією гастрину-17 та зменшенням рівня PGII. У H. pylori-негативній групі зміни були менш вираженими, що пояснюється меншою тяжкістю вихідних порушень. У групі пацієнтів із поєднанням ГЕРХ та ХОЗЛ і позитивним Hp-статусом рівень гастрину-17 достовірно знизився у 2,9 разів. Паралельно покращилася бронхіальна прохідність: показник FEV1 зріс із 55±9% до 67±8%, а середній бал за шкалою GERD-Q зменшився з 12,3±3,1 до 7,5±2,3, досягнувши порогового рівня діагностичної значущості. Проведення ерадикаційної терапії H. pylori із застосуванням квадротерапії з препаратом вісмуту забезпечило високу ефективність – успішна ерадикація була досягнута у 87,5% пацієнтів. Найбільш виражений терапевтичний ефект спостерігався у пацієнтів із початково позитивним Hp-статусом після успішної ерадикаційної терапії, що підтверджує доцільність врахування інфекційного статусу при виборі лікувальної стратегії. Висновки. Одночасне зменшення показників GERD-Q та покращення FEV1 у хворих із ХОЗЛ і бронхіальною астмою свідчить про позитивний взаємозв'язок між ефективним контролем гастроезофагеального рефлюксу, відновленням гастродуоденальної резистентності та покращенням перебігу бронхообструктивної патології. Збільшення FEV1 може бути пов’язано із зменшенням рефлюкс-асоційованого подразнення дихальних шляхів, покращенням контролю основного бронхообструктивного захворювання та комплексною корекцією факторів ризику.