Особливості застосування біологічних чинників під час воєнних дій

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2415-8127.2024.69.21

Ключові слова:

патогени, біологічна зброя, небезпека, судово-медична служба, війна

Анотація

Вступ. Сьогодні на теренах нашої країни під час військових дій відбуваються події, які спрямовані на підрив різних сфер життєдіяльності українського населення, та безпосередньо – проти здоров’я та самого життя людини. Питання про використання заборонених міжнародними конвенціями певних видів зброї в ході воєнних дій залишаються відкритими, бо країна – агресор не дотримується загальноприйнятих правил ведення бойових дій. Одним із завдань судово-медичної служби є допомога практичній ланці охорони здоров’я в профілактиці виникнення та поширення інфекційних хвороб, які є результатом порушення довкілля, поганою якістю їжі та води, можливим використанням біологічної зброї в разі війни. Метою даного дослідження було проведення аналізу останніх публікацій та базового досвіду використання різного роду біологічних чинників в якості біологічної зброї під час воєнних дій. Матеріали та методи дослідження. Праця над статтею супроводжувалася аналізом літературних джерел за останні сім років. Результати дослідження та їх обговорення. Автор в своєму дослідженні зазначає, що в разі війни, а сьогодні це стосується напряму України, населення потерпає від фізичних та психічних травм, від порушення роботи соціальної та медичної сфер, від масової міграції з окупованих територій та зон бойових дій, від глибоких екологічних злочинів, що відбиваються на здоров’ї та житті людей і тварин. Авторка наводить історичні приклади розробки, зберігання та використання різних видів мікроорганізмів, вірусів під час різних війн, починаючи з часів, що датуються до нашої ери. Аналізу були піддані і факти використання біологічної зброї, що стосувалися часів першої та другої світової війни як на європейському, так і на азіатському континентах. Вивчаючи дію поширення масованого зараження населення України під час другої світової війни та в перші роки після її закінчення, авторка визначає, що є відомості про те, що співробітники спеціальних підрозділів та військовослужбовці радянської армії використовували статеві злочини проти «неблагонадійних» громадян жіночої статі. Таким чином виникали осередки венеричних хвороб, переважно у сільських місцевостях, де медична освіченість та можливість отримати медичну допомогу були неможливими в силу об’єктивних та суб’єктивних причин. Така ж сама ситуація складалася з виникненням осередків висипного тифу – штучно заносилися блохи до помешкань. Аналізуючи матеріал подальшого історії розвитку виробництва та використання біологічної зброї, дослідник торкається питань використання таких патогенів, наявність яких у людини складає в повсякденному житті переважно четвертий рівень біологічної небезпеки, що фіксується, коли виділяються віруси, які спричиняють тяжкий перебіг захворювання зі смертельним результатом і проти яких немає вакцин або інших методів специфічного лікування: болівійська геморагічна гарячка, хвороба, яку спричинює вірус Марбург, гарячка Ласса, Крим-Конго різні геморагічні гарячки, хвороба, яку спричинює вірус Ніпа. Сьогодні вірус натуральної віспи є таким агентом, з яким працюють в умовах підвищеної небезпеки, незважаючи на існування вакцини, оскільки цю хворобу було знищено на Землі шляхом щеплень аж в 1980 році, а від того часу загальне населення більше не піддається регулярній вакцинації. Щоб не недооцінити цей рівень небезпеки, зазначає автор, п’ятий рівень – наявність біологічних чинників з космосу. Існує велика кількість правових норм, домовленостей та інших регулюючих документів, щодо застосування такого виду зброї, але ми наочно бачимо, що навіть Меморандум про збереження та повагу до законних кордонів не виконується агресором. Висновки. Постійна обов’язкова допомога судово-медичної служби клініцистам є важливою ланкою в профілактиці виникнення та поширення інфекційних хвороб різної етіології, хоч і це дуже важко через масове травмування та загибель людей під час воєнних дій.

Посилання

Andreychin M.A., Kopcha V. Biologichnyi terorizm: starodavnia i novitnia istoriia. Zbirnyk prats TO NTSh. 2006;2:9-23.

Nakaz MOZ Ukrainy № 6 vid 17.01.1995 roku “Pro rozvytok i vdoskonalennia sudovo-medychnoi sluzhby Ukrainy”. [Online]. Available: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0248-95#Text (accessed 10.12.2023).

Nikolaenko N.V. Biolohichna zbroia yak zbroia teroru suchasnoho. Multyversum. Filosofskyi almanakh. 2018;3-4:67-75. [Online]. Available: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Multi_2018_3-4_8 (accessed 10.12.2023).

Biolohichni chynnyky zovnishnio seredovyshcha ta profilaktyka infektsiinykh zakhvoriuvan. [Online]. Available: https://lektsii.com/1-115358.html (accessed 10.12.2023).

Trebin M.P. (2020). Biolohichnyi terorizm: proniknennia v sutnist. Visnyk NYUU imeni Yaroslava Mudroho. Seriia: Filosofiia, filosofiia prava, politolohiia, sotsiolohiia. 2(45):116–129. https://doi.org/10.21564/2075-7190.45.200934

Moskaliuk V.D., Balianiuk I.V., Syrota B.V., Shvab A.M., Didkivska A.R., Hladkyi V.V., Pavlyk A.L. Zastosuvannia biolohichnoi zbroi v suchasnykh realiiakh viiny. Colloquium-journal. 2022;11(134).

Epidemiolohichni aspekty biobezpeky: navchalnyi posibnyk. Kyiv: Vydavnytstvo Liudmyla; 2019. 160 p.

Nychyporuk S.M. Rizyky bioterorystychnykh atak v umovakh viiny z RF. Yedine zdorovia – 2022 : materialy Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii prysviachenoi 100-richchiu kafedr fakultetu veterynarnoi medytsyny (m. Kyiv, 22–24 veresnia 2022 r.). K.: 2022. 384–385 p.

Biolohichna nebezpeka. [Online]. Available: https://uk.wikipedia.org/wiki/Біологічна_небезпека (accessed 10.12.2023).

Biolohichna (bakteriolohichna) zbroia. [Online]. Available: https://iee.kpi.ua/біологічна-бактеріологічна-зброя/ (accessed 10.12.2023).

Kravchuk M.Yu. Zastosuvannia biolohichnoi zbroi vid minuloho do suchasnosti: istoryko-pravovyi aspekt. Prykarpatskyi yurydychnyi visnyk. 2023;2(49):78-80.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-05-16

Як цитувати

Білецька, Г. А. (2024). Особливості застосування біологічних чинників під час воєнних дій. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Медицина», (1(69), 122-127. https://doi.org/10.32782/2415-8127.2024.69.21