Клінічні особливості ураження підшлункової залози у хворих на цукровий діабет та хронічний панкреатит

Анотація

Вступ. Цукровий діабет (ЦД) – найнебезпечніший виклик людству в XXI столітті. Патології підшлункової залози, у тому числі хронічний панкреатит (ХП), за темпами розповсюдження, відсотком хворих, котрі тимча-сово, а то й постійно втратили працездатність, без перебільшення також можна віднести до вагомих медико-соціальних проблем сучасності. Мета дослідження: визначити клінічні особливості ураження підшлункової залози при хронічному панкре-атиті у хворих на цукровий діабет 1 та 2 типів. Матеріали та методи. Обстежено 84 хворих на ЦД та ХП. Хворих розподілено на 2 групи: в І групу увійш-ло 40 хворих на ЦД 1 типу, а ІІ груп склали 44 пацієнти на ЦД 2 типу. Усім обстеженим пацієнтам проведено загальноклінічні, антропометричні, інструментальні та лабораторні методи дослідження. Результати досліджень та їх обговорення. У всіх хворих на ЦД клінічно спостерігаються зміни з боку ор-ганів травлення. У пацієнів І групи переважали прояви кишкової диспепсії, а у хворих ІІ групи – скарги, харак-терні для біліарної диспепсії. У 57,5 % хворих І та у 63,6 % хворих ІІ групи визначали больовий синдром. У групі хворих з ЦД 1 типу переважали пацієнти з нормальною вагою тіла та дефіцитом маси тіла (45,0 % та 35,0 % обстежених відповідно – р<0,01), тоді як серед пацієнтів з ЦД 2 типу – особи з ожирінням І ст. та надмі-рною вагою тіла (38,6 % (р<0,01) та 31,5 % (р<0,05) обстежених відповідно). Висновки. 1. Клінічні ураження ПЗ у хворих на ЦД 1 типу та ХП проявляється ознаками кишкової диспеп-сії (проноси, поліфекалія, метеоризм) та вираженими спастичними болями періодичного характеру. 2. У хворих на ЦД 2 типу та ХП ураження підшлункової залози у переважної більшості випадків проявляється диспептич-ними розладами (нудота, блювання, гіркота у роті) на фоні постійного, ниючого болю у верхніх відділах черева. 3. При оцінці вгодованості в групі хворих на ЦД 1 типу та ХП переважають пацієнти з нормальною вагою та дефіцитом маси тіла, тоді як серед хворих з ЦД 2 типу та ХП – особи з ожирінням І ст. та надмірною вагою тіла.