Роль інтраопераційної оцінки кишкової перфузії у профілактиці неспроможності швів колоректального анастомозу при хірургічному лікуванні раку прямої кишки

Анотація

Неспроможність швів колоректального анастомозу (НША) є одним із найбільш небезпечних післяопераційних ускладнень при хірургічному лікуванні раку прямої кишки. Одним із ключових патогенетичних чинників, що сприяють розвитку НША, є недостатнє кровопостачання тканин у зоні анастомозу. Традиційні методи оцінки перфузії під час операції є суб’єктивними та обмеженими у точності. З цієї причини зростає інтерес до об’єктивних інтраопераційних методик, зокрема флуоресцентної ангіографії з індоціаніном зеленим (ІЦЗ). У даному дослідженні проаналізовано 107 пацієнтів з раком прямої кишки І–ІІІ стадії, яким було виконано передню резекцію з формуванням колоректального анастомозу. Пацієнти були розподілені на дві групи: контрольну (ІЦЗ (–), n = 54), у якій межі резекції визначалися за клінічними ознаками, та дослідну (ІЦЗ (+), n = 53), де додатково використовували флуоресцентну ангіографію для оцінки перфузії. У групі ІЦЗ (+) у 20,8% випадків було змінено межу резекції через виявлену гіпоперфузію. Результати показали тенденцію до зниження загальної частоти НША у групі ІЦЗ (+) (5,6%) порівняно з групою ІЦЗ (–) (18,1%), з відношенням шансів 0,26 (95% ДІ: 0,07–1,00; p = 0,072). Найбільш виражене та статистично достовірне зниження було виявлено для клінічно значущої НША типу B – 1,9% у групі ІЦЗ + проти 14,8% у контрольній групі (p = 0,031). Отримані дані свідчать про ефективність інтраопераційного використання ІЦЗ для об’єктивної оцінки кишкової перфузії, що дозволяє своєчасно коригувати хірургічну тактику і потенційно знижувати частоту анастомотичних ускладнень. Метод має перспективу для впровадження в рутинну клінічну практику, особливо у пацієнтів з високим ризиком НША, однак потребує подальших досліджень і стандартизації.