Кровотеча з варикозних вен як ускладнення хронічної венозної недостатності: фактори ризику та сучасні підходи до лікування

Анотація

Вступ. Грізним ускладненням хронічних захворювань вен нижніх кінцівок є кровотеча, частота якої складає від 3–9,1%. Через обмежену кількість інформаційних звітів оптимальна стратегія лікування такої категорії пацієнтів залишається дискутабельною.Мета. Проаналізувати фактори ризику кровотечі з варикозних вен та розробити тактику лікування. Матеріали та методи. Впродовж 2020–2024 років проведене проспективне двоетапне дослідження, яке на першому етапі передбачало збір та аналіз даних пацієнтів з ХЗВ з метою з’ясувати частоту розвитку венозної кровотечі та ідентифікувати потенційні фактори ризику. Метою другого етапу було проаналізувати ефективність запропонованої тактики: пінна склеротерапія для зупинки активної кровотечі з подальшою ліквідацією стовбурного рефлюксу за допомогою радіочастотної абляції. Критерії ефективності: частота рецидиву кровотечі, анатомічний успіх облітерації вени, регрес клінічної симптоматики та покращення параметрів якості життя. Результати досліджень та їх обговорення. Серед загальної кількості пацієнтів з ХЗВ нижніх кінцівок 3,1% госпіталізовані з кровотечею з варикозно розширених вен. 69,2% пацієнтів звернулись за допомогою з першим епізодом кровотечі, а 23,1% з рецидивом. Середній вік склав57,3 ± 7,8 роки а показник індексу маси тіла – 29,8 ± 5,45 кг/м². Пацієнти належали до наступного клінічного класу захворювання: С4а – 7,7%, С4b – 15,4%, C4c – 23,1%, C5 – 15,4%, C6 – 38,5%. Структура коморбідної патології у досліджуваних пацієнтів: гіпертонічна хвороба – 46,2%, цукровий діабет ІІ типу та ІХС – 23,1%, серцева недостатність – 15,4%, ТЕЛА в анамнезі з легеневою гіпертензією – 15,4%. 46,2% пацієнтів приймали дезагреганти, 23,1% – антикоагулянти. Середній об’єм використаної піни для проведення ургентної склеротерапії склав 1,5 ± 0,7 мл. Радіочастотну абляцію доповнювали пінною склеротерапію 3% розчином полідоканолу для облітерації зміненого стовбура великої підшкірної вени у нижній третині гомілки та неспроможних задньовеликогомілкових перфорантних вен. Результати післяопераційного ультразвукового обстеженняпідтвердили 100% оклюзію опрацьованих сегментів вен. Серед зафіксованих небажаних явищ – індурація з гіперпігментацією у 53,8% пацієнтів та екхімози у – 38,5%. Через 1 місяць після проведеного лікування спостерігається регрес клінічної симптоматики визначеної за шкалою r-VCSS з 16,4 ± 4,3 бала до проведеного лікування до 13,7 ± 4,8 бала, однак статистично вірогідну різницю (p=0,02) даного показника спостерігаємо тільки через 6-місяців. Використання запропонованої тактики лікування дозволило статистично вірогідно покращити показник якості життя уже через 1 місяця після проведеного лікування з 23,1 ± 4,3 бала до 17,5 ± 5,9 (P<0,001) з подальшою позитивною динамікою впродовж всього періоду спостереження. Висновки. Кровотеча з варикозних вен, як ускладнення ХЗВ зустрічається у 3,1% пацієнтів. Найбільш вагомими факторами ризику кровотечі є: клініко-анатомічні особливості, коморбідна патологія та вживання медикаментів. Ефективною стратегією надання допомоги пацієнтам з кровотечею з варикозних вен підтвердженою позитивною динамікою показників r-VCSS та AVVQ-UA та відсутністю рецидиву кровотечі є ургентна пінна склеротерапія для зупинки активної кровотечі з подальшою радіочастотну абляцію стовбурного рефлюксу.