Характеристика методів діагностики і предикторів ризику жовчнокам’яної хвороби і ії ускладнень

Анотація

Жовчнокам’яна хвороба, холелітіаз, є однією з найпоширеніших патологій гепатобіліарної системи. За даними Центру медичної статистики МОЗ України, останніми роками спостерігається значне зростання кількості хворих на ЖКХ. Серед класичних ускладнень ЖКХ гострий і хронічний холецистит, холедохолітіаз. В діагностиці і лікуванні ЖКХ використовують клінічні предиктори для виявлення груп ризику холедохолітіазу. Мета дослідження: Оцінка методів діагностики жовчнокам’яної хвороби і ії ускладнень з розробкою предикторів ризику холедохолітіазу. Матеріал і методи дослідження: за період з 2019 по 2024 під наглядом знаходились 100 хворих. Середній вік становив 54,25±12 років з переважанням жінок в 2,03 рази. пацієнти були розподілені на дві групи: I групу склали пацієнти з хронічним калькульозним холециститом (n=60), ІI групу – пацієнти з холедохолітіазом (n=40). Результати дослідження та їх обговорення: Початкове діагностичне обстеження при підозрі на холедохолітіаз включає УЗД черевної порожнини, яке може виявити камені в жовчних протоках, як ехогенне вогнище із задньою акустичною тінню і розширеними поза- та внутрішньопечінковими жовчними протоками внаслідок дистального каменю в протоці. При оцінці критеріїв ймовірності наявності холедохолітіазу клінічні показники, лабораторні параметри та дані візуалізації стають критеріями одночасного виявлення холедохолітіазу. Прогностичні фактори поділені на три основні області: клінічні симптоми, результати аналізів крові та дані візуалізаційних досліджень. Висновки: Використання клініко-лабораторних даних та методів інструментальних досліджень (УЗД, МРХПГ, ЕРХПГ) дозволяє ще в доопераційному періоді розподілити предиктори ризику холедохолітіазу на високі у 88,3%, помірні у 17,5% і низькі у 2,5% пацієнтів