Поширеність гепатиту B та C серед пацієнтів з туберкульозом в епоху пандемії COVID-19 та війни: виклики, системні ризики та епідеміологічний прогноз (аналітичний огляд літератури)

Анотація

Туберкульоз (ТБ) та вірусний гепатит B (HBV) та C (HCV) залишаються актуальною глобальною проблемою охорони здоров'я. За даними ВООЗ, у 2023 році приблизно 296 мільйонів людей житимуть з хронічною інфекцією HBV, а 58 мільйонів – з хронічною інфекцією HCV. Пацієнти з туберкульозом мають підвищений ризик коінфекції вірусним гепатитом, що ускладнює лікування через підвищений ризик гепатотоксичності протитуберкульозних препаратів.
В огляді літератури проаналізовано поточні дані про поширеність маркерів вірусного гепатиту B та C серед пацієнтів з туберкульозом. Були розглянуті світові, європейські та українські показники коінфекції, а також фактори ризику їх виникнення. Систематичні огляди та метааналізи (2015–2025) вказують на підвищену поширеність HBV та HCV серед пацієнтів з туберкульозом порівняно із загальною популяцією, особливо в групах з високим соціальним ризиком та серед людей з ВІЛ-інфекцією. Наявність HBV або HCV пов'язана з підвищеним ризиком медикаментозного ураження печінки під час протитуберкульозної терапії, що підкреслює необхідність раннього скринінгу та персоналізованого ведення пацієнтів.
Військові дії в Україні створили додаткові ризики поширення інфекційних захворювань. Ще до початку повномасштабної війни Україна вже була серед країн з високим тягарем мультирезистентного туберкульозу. Війна призвела до руйнування медичної інфраструктури, переривання лікування пацієнтів з туберкульозом та хронічним вірусним гепатитом, масштабної внутрішньої та зовнішньої міграції населення, а також зменшення охоплення профілактичними програмами. А переривання протитуберкульозної терапії підвищує ризик розвитку медикаментозно-резистентних форм туберкульозу, тоді як перерване лікування HCV може призвести до прогресування фіброзу печінки.
Поточні міжнародні дані (2020–2024) підтверджують, що коінфекція вірусних гепатитів B та C з туберкульозом є поширеною та клінічно значущою проблемою, особливо в Європі. Обов'язковий скринінг на HBsAg та анти-HCV перед початком протитуберкульозного лікування є патогенетично виправданим та доцільним для своєчасної стратифікації ризику розвитку гепатотоксичних реакцій. Ведення пацієнтів з поєднаною патологією вимагає мультидисциплінарного підходу за участю фтизіатрів, інфекціоністів та гастроентерологів, а також регулярного лабораторного контролю функціонального стану печінки. Враховуючи актуальність проблеми для України, зокрема Закарпатської області, доцільно подальше проведення регіональних епідеміологічних досліджень для уточнення поширеності коінфекції та оптимізації клінічних алгоритмів ведення пацієнтів.