Біопсихосоціальна модель лікування функціональної диспепсії: сучасна роль медичного психолога відповідно до Римських критеріїв V

Анотація

Понад дві тисячі років тому Гіппократ висловив: «Набагато важливіше знати, яка людина має хворобу, ніж знати, яку хворобу має людина». Ця теза існує набагато довше ніж сучасна доказова медицина та відображає філософію пацієнт-орієнтованого підходу в лікуванні. Сьогодні вона має своє наукове обґрунтування в біопсихосоціальній моделі та концепції розладів взаємодії кишківника та головного мозку (Disorders of Gut-Brain Interaction, DGBI), яке стало основою Римських критеріїв V. Саме цей підхід визнав необхідність мультидисциплінарного ведення пацієнтів і обґрунтування ключової ролі його в цій команді. Мета роботи – провести аналіз ролі медичного психолога у веденні пацієнтів із функціональною диспепсією, що є наслідком порушення осі кишківник-головний мозок відповідно до висновків Римських критеріїв V, висвітлити роль біопсихосоціальної моделі, психологічного фенотипування, оцінки психосоціальних факторів та психологічних інтервенцій в застосуванні пацієнт-орієнтованого лікування. У сучасній моделі терапія функціональної диспепсії має включати не лише фармакотерапію та дієтичні рекомендації, але й психологічні інтервенції (когнітивно-поведінкову терапію, психоосвіту, методи керування стресом, майндфулнес), що забезпечує більш комплексний і стійкий клінічний ефект. Такий підхід формує основу персоналізованої та пацієнт-орієнтованої допомоги, у якій медичний психолог стає не додатковим консультантом, а повноправним членом мультидисциплінарної команди. Інтеграція медичного психолога в мультидисциплінарну команду для лікування розладів взаємодії кишківника та головного мозку дозволить своєчасно виявити психосоціальні чинники, що підтримують симптоми, підвищити ефективність комплексного лікування, покращити комплаєнс, зменшити частоту повторних звернень і необґрунтованих діагностичних процедур, покращити прогноз та якість життя пацієнта.