Нейрофізіологічна діагностика та церебропротекція при забої головного мозку середнього ступеня тяжкості у віддаленому періоді у бійців операції об’єднаних сил (ООС )

Анотація

Вступ. Проблема черепно-мозкової травми (ЧМТ) є важливою в структурі загальної інвалідності та летальності. В теперішній час розроблені високоефективні методи її лікування, основа яких направлена на зниження гіпоксії структур головного мозку, стимуляцію окисно-відновних процесів, підсилення утилізації кисню та глюкози. Оскільки важкість травм головного мозку супроводжується когнітивними і психічними порушеннями, тому вирішальне значення надається препаратам для відновлення даних функцій у потерпілих. Одним із таких нейропротекторів є цитиколін, що застосувується при ураженнях ЦНС травматичного і судинного генезу. Мета дослідження. На підставі спостереження бійців ООС , використовуючи сучасні методи нейрофізіологічної діагностики, вивчити особливості змін електричної активності головного мозку та оцінити тип реакції ЦНС на дію препарату цитиколіну при забої середнього ступеня тяжкості у віддаленому періоді. Матеріали та методи. Наведено аналіз результатів електроенцефалографічного дослідження 31 бійця ООС у віці 20 – 55 років із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості у віддаленому періоді. За допомогою методу інтегрального кількісного аналізу цілісного ЕЕГ -патерну визначались коефіцієнти, які відображали співвідношення спектральних потужностей всіх ЕЕГ -діапазонів та проводилась оцінка змін когерентності ЕЕГ -активності в усіх ділянках обох півкуль головного мозку. Реактивність головного мозку оцінювалась за зміною спектральної потужності, інтегральних коефіцієнтів у відповідь на введення цитиколіну, адекватності його дози і необхідності її корекції. Результати досліджень та їх обговорення. У бійців ООС із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості у віддаленому періоді асиметрія ЕЕГ -активності поєднувалася зі змінами показників міжпівкулевої когерентності. Десинхронізація ЕЕГ -активності була більш вираженою в центральних ділянках кори. У відповідь на введення цитиколіну ми отримали наступні варіанти реактивності головного мозку: підсилення дезорганізації ЕЕГ -патернів, умовно сприятливу реакцію реактивності головного мозку, гіпореактивну реакцію, яка характеризувалась зниженням дезорганізації ЕЕГ -патернів та сприятливу реакцію реактивності головного мозку з активацією нормальних ритмів ЕЕГ -патерну. Висновки. Вибір правильної дози нейропротектора є вирішальним моментом для відновлення функції нейронів і нормалізації кірково-підкіркових зв’язків при черепно-мозковій травмі середнього ступеня тяжкості (забоях головного мозку). Для нормалізації ритмів ЕЕГ та кірково-підкіркових зв’язків найбільш оптимальною виявилась добова доза 1000 мг цитиколіну.