Особливості перебігу гострого інфаркту міокарда у хворих з цукровим діабетом 2 типу до та після реперфузійної терапії

Анотація

Вступ. Сьогодні ведуться наукові пошуки щодо діагностики та лікування пацієнтів із коморбідним станом. Доведено важливість дослідження патофізіологічних механізмів гострого інфаркту міокарда (ГІ М) у хворих із цукровим діабетом (ЦД ) 2 типу. Мета дослідження: провести ретроспективний аналіз до та після реперфузійної терапії шляхом оцінки особливостей перебігу ГІ М у хворих із ЦД 2 типу. Матеріал та методи. Дослідження проведено з 10 січня 2020 року по 12 січня 2021 року. На базі відділення інтенсивної терапії Державної установи «Національному інституті терапії імені Л.Т. Малої Національної академії медичних наук України» та Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 філії «Центр охорони здоров’я» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було обстежено 74 пацієнтів на ГІ М з елевацією сегменту ST та ЦД 2 типу віком 59,42±7,66 років. Визначення вмісту інсуліну, адропіну, ірисину, білка, що зв’язує жирні кислоти 4 (FABP4) та C1q/TNF – асоційованого білка 3 (CTRP3) у сироватці крові пацієнтів проведено імуноферментним методом. Аналіз і обробка результатів обстеження хворих здійснювалася за допомогою комп’ютерної програми IBM SPPS software version 27,0 (IBM Inc., USA, 2020). Результати досліджень та їх обговорення. До лікування у пацієнтів із ГІ М та ЦД 2 типу встановлено вірогідно більш високі значення кінцево-систолічний розмір (КСР ) на 5,56 %, ліве передсердя (ЛП) на 10,53%, індекс маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ) на 6,87% та більш низькі значення систолічного артеріального тиску (САТ ) на 11,76%, коефіцієнта атерогенності (КА ) на 5,80%, глюкози на 25,71%, інсуліну на 39,92%, ірисину на 15,34%, FABP 4 на 19,76% у порівнянні зі значенням цих показників у пацієнтів через 14 днів після медикаментозної терапії відповідно (р<0,05). До лікування у пацієнтів із ГІ М та ЦД 2 типу встановлено вірогідно більш високі значення адропіну на 46,10%, ірисину на 20,11%, CTRP 3 на 28,78% та більш низькі значення САТ на 17,65%, діастолічного артеріального тиску на 12,38%, частоти серцевих скорочень (ЧСС ) на 13,73%, пульсу на 10,87%, індексу маси тіла на 5,57%, ваги на 9,52%, глюкози на 26,67%, інсуліну на 40,75%, загального холестерину на 10,04%, ліпопротеїдів дуже низької щільності 24,75%, ліпопротеїдів низької щільності на 8,52%, тригліцеридів на 27,06%, КА на 10,55%, FABP 4 на 37,04% у порівнянні зі значенням цих показників у пацієнтів через 14 днів після перкутанного коронарного втручання (ПКВ ) відповідно (р<0,05). Порівнюючи досліджені показники між підгрупами після медикаментозного лікування і ПКВ , визначено достовірне зменшення ЧСС на 8,33%, КСР на 4,11%, ЛП на 9,52%, ІММЛШ на 5,53%, FABP 4 на 21,53% та збільшення рівнів адропіну на 36,99%, ірисину на 41,88%, CTRP 3 на 30,25%, ліпопротеїдів високої щільності на 10,28% відповідно (р<0,05). Висновки. При порівняні ПКВ над медикаментозною терапією спостерігається відсутність тенденції до дилатації лівих відділів серця, покращення енергетичного та адипокінового метаболізму на тлі збільшення рівнів адропіну, ірисину та CTRP 3 та зниження рівнів FABP 4 у хворих на ГІ М та ЦД 2 типу. Слід зазначити, що за умов виконання ПКВ відбувається значне покращення стану енергетичного та адипокінового обмінів.