Цитокіни фіброгенезу у хворих на хронічний гепатит C, поєднаний із неалкогольною жировою хворобою печінки

Анотація

Вступ. Прогресування фіброзу печінки пов’язують з різними факторами, серед яких неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП), неалкогольний стеатогепатит (НАСГ), підвищена маса тіла, інфікування вірусами гепатиту В і С та ВІЛ-інфекція. У регуляції розвитку запальної реакції печінкової тканини, апоптозу і некрозу клітин печінки, розвитку холестаза та фіброзу беруть участь цитокіни. Мета дослідження. Встановити зв'язок рівнів цитокінів фіброгенезу та ангіогенезу, а саме ангіогпоетину-2 (Аng-2), трансформуючого фактора росту – β1 (TGF-β1), лептину та адипонектину із ступенем фіброзу та стадією жирової інфільтрації печінки у хворих на хронічний гепатит С (ХГС) із підвищеною масою тіла та супутньою неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП). Матеріали і методи. Під спостереженням знаходилось 82 хворих на ХГС, із яких у 56 (68,3%) осіб діагностовано НАЖХП та підвищену масу тіла (ПМТ). Усім учасникам визначали кількість РНК HCV, індекс маси тіла (ІМТ), ангіогпоетин-2 (Аng-2), трансформуючий фактор росту – β1 (TGF-β1), лептин, адипонектин. Ступінь фіброзу печінки встановлювали неінвазивним методом ФіброМакс. Хворі розділені на групи: 1 гр. (n=23) ХГС+ПМТ+стеатоз печінки, 2 гр. (n=33) – ХГС+ПМТ +неалкогольний стеатогепатит (НАСГ), 3-тя гр. (n=26) – ХГС+ нормальна маса тіла (НМТ). Результати досліджень. З 82 пацієнтів прогресуючий фіброз печінки (F3-4) мали 31 (37,8%) хворий, помірний фіброз (F1-2) – 25 (30,5%), мінімальний фіброз (F0-1) – 11 (13,4%), а 15 осіб (18,3%) не мали фіброзу (F0). Прогресуючий фіброз печінки F3-4 частіше зареєстровано у хворих на ХГС поєднаний із НАСГ. Також встановлено, що у хворих на ХГС+НАСГ достовірно частіше, ніж у хворих 1 та 3 груп був стеатоз печінки S 2-3 (45,5% проти 30,4 % та 3,9% хворих; р<0,05). Сироваткові рівні Ang-2 є достовірно вищими (р<0,05) у хворих на ХГС +НАСГ із ІМТ > 24,9 кг/м2 та прогресуючими ступенями фіброзу (F3-4), ніж у хворих із ступенем фіброзу до F2 та нормальною масою тіла. Концентрація лептину у хворих на ХГС +НАГС була підвищена у 4,2 раз, а у хворих на ХГС із простим стеатозом – у 2,9 разів, порівняно з групою контролю. При цьому сироватковий рівень адипонектину у хворих 2 та 1 груп був знижений у 2,5 раз та у 1,4 раз відповідно у порівнянні із хворими групи 3. Виявлено позитивну кореляцію значень лептину та Ang-2 (r=0,49; p<0,05) із ступенем жирової інфільтрації печінки, тоді як аналогічний взаємозв'язок співвідношення адипонектин/лептин мав негативний характер (r=-0,34; p<0,05). Із збільшенням рівня лептину в крові та зменшенням коефіцієнта адипонектин/лептин зростала ступінь стеатозу печінки, що відповідало більш високим рівням Ang-2. Висновки. У хворих на ХГС+НАЖХП з підвищеною масою тіла реєструються дисрегуляторні зміни ангіопоетину-2 та трансформуючого фактору росту – β1, які позитивно королюють зі стадією жирової інфільтрації та ступенем фіброзу печінки, що може бути важливими біомаркерами ангіогенезу та фіброгенезу.