Ендоскопічне лікування холедохолітіазу: ефективність та ускладення

Анотація

Передумови та мета. Застосування ЕРХПГ та супутніх ендоскопічних втручаннь є пріоритетним мініінвазивим методом лікування холедохолітіазу. Мета цього дослідження – проаналізувати безпосередні результати ендоскопічного лікування холедохолітіазу. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз лікування 336 хворих з холедохолітіазом. Результати та обговорення. Чоловіків було 117 (34,8%) , жінок – 219 (65,2%). Вік хворих – від 21 до 91 років (64,1±14,3). Гострий холангіт був у 28 (8,3%), гострий біліарний панкреатит у 20 (5,9%), у 5 (1,4%) холангіт поєднувався з біліарним панкреатитом. Загалом відновлення жовчевіддтоку досягнуте у 330 (98,2%) хворих, повне видалення каменів здійснено у 314 (93,5%). Особливо складною формою холедохолітіазу був синдром Міріззі – видалення здійснено тільки у 5 з 18 хворих (χ2=101.289, p<0,0001). Ускладнення після ендоскопічних втручань мали місце у 19 (5,7%) хворих: панкреатит – 8 (2,4%) хворих, кровотеча 6 (2%), перфорація 2 (0,7%), гострий холецистит 3 (1%). З 336 померло 4 (1,2%) хворих – від ускладнень біліарного панкреатиту (1), холангіту (1), инфаркта міокарда (1), у наслідку перфорації після ендоскопічних втручань (1). Висновки. Ендоскопічні втручання є ефективним методом лікування холедохолітіазу, та дозволяють у 98,2% хворих відновити жовчевідток, а у 93,5% повністю видалити камні. Найбільш складною формою холедохолітіазу для ендоскопічного лікування є синдром Міріззі з холецистобіліарною фістулою. Розвиток ускладнень після ендоскопічних втручань, що мали місце у 5,7% хворих не залежить а ні від виду холедохолітіазу, а ні від ефективності літоекстракції.