Емболізації селезінкової артерії в лікуванні та профілактиці ускладнень портальної гіпертензії

Анотація

Вступ. Портальна гіпертензія є причиною розвитку варикозного розширення вен стравоходу з наступним вибуханням вен у його внутрішній просвіт; гідроперитонеуму; застійних явищ у басейні судин черевної порожнини, з порушенням кровообігу відповідних органів. Мета дослідження. Вдосконалення та дослідження клінічної ефективності методів ендоваскулярної емболізації при портальної гіпертензії. Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводилось у період з 2007 по 2022 рік на базі Одеської обласної клінічної лікарні. У дослідженні приймали участь 173 пацієнта віком від 34 до 78 років, що страждали на цироз печінки. Пацієнти були розділені на три групи в залежності від важкості цирозу печінку з використання класифікації Чайлд-Пью (Child-Pugh): А – 14 пацієнтів, В – 151 пацієнт, С – 8 пацієнтів. Ендоваскулярні втручання були застосовані до 152 пацієнтів. Катетеризацію виконували крізь праву стегнову артерію за Сельдигнером. Емболізацію селезінкової артерії здійснювали гострим або хронічним методом, завдяки введенню та/або спіралі типу Гіантурко та/або паролоновів емболів діаметром 2 мм. Результати дослідження та їх обговорення. Автори застосували в комплексному лікуванні 73 пацієнтів з ускладненнями портальної гіпертензії ендоваскулярну емболізацію селезінкової та лівої шлункової артерій в сполученні з ендоскопічним гемостазом. Після аналізу результатів лікування було виявлено, що сполучення емболізації селезінкової та лівої шлункової артерій з ендоскопічними втручаннями на варикозно розширенних венах стравоходу має високу клінічну ефективність, дозволяє подовжити життя пацієнтів та покращує його якість. Було встановлено, що «хронічна» емболізація є значно кращою у порівнянні з «гострою», що пов’язано у відсутності виразного больового синдрому. Висновки. Запропонована методика дозволяє зменшити ризик кровотеч при розриві стравохідних вен, підвищує відсоток виживання пацієнтів.