Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Медицина»

Надвиросткові переломи плечової кістки у дітей та підлітків: сучасні погляди на діагностику та лікування

2024-05-16T08:05:43+03:00

Переломи дистального епіметафізу плечової кістки у дітей та підлітків є однією з найпоширеніших травм, які складають від 16 до 50% серед переломів кісток в цілому та 50–80% від усіх внутрішньосуглобових пошкоджень верхньої кінцівки. Серед пошкоджень даної локалізації превалюють надвиросткові (3–18%) та черезвиросткові переломи (57,5–70%) переважно у дітей віком від 5 до 9 років. Незадовільні результати лікування складають від 6,67% до 18,2%. Мета дослідження: визначити сучасні принципи лікування над- та черезвиросткових переломів у дітей та підлітків, проблемні питання та перспективні шляхи їх вирішення. Матеріал і методи дослідження. Проведено аналіз літературних джерел використовуючи бази даних Pubmed, Up-to-date, Scopus, Web of Science, MedLine, The Cochrane Library, EMBASE, Global Health ,за пошуком: над- та черезвиросткові переломи у дітей та підлітків, діагностика та лікування. Результати дослідження та їх обговорення. При надвиросткових переломах найбільш характерними є нервово-судинні ускладнення (пошкодження плечової артерії, серединного або променевого нервів), які частіше виникають при переломах Gartland III. Відносна частота ушкодження нервів після надвиросткових переломів плечової кістки складає 12–20%, серед яких 2–6,5% ятрогенного походження, яке виникає під час закритої репозиції та черезшкірної фіксації. Судинні ураження, повʼязані з переломами дистального метаепіфізу плечової кістки зустрічаються в 3,2–14,3%. Важливим дискусійним питанням є способи фіксації відламків після закритої та відкритої репозиції. На сьогоднішній день існують дві найпоширеніші конфігурації щодо фіксації надвиросткових переломів у дітей та підлітків: конструкція з перехрещеними шпицями (найбільш вживана) та конструкція з використанням 2 або 3 латеральних шпиць з їх дивергенцією у коронарній площині. Висновки. 1. Надвиросткові переломи є одним з найчастіших пошкоджень дистального кінця плечової кістки, частіше зустрічаються у хлопчиків віком від 4 до 9 років (58,3% випадків). Вагома частка судинно-нервових ускладнень при даних переломах на фоні особливостей дітей та підлітків в плані оцінки суб’єктивних відчуттів, потребує цілеспрямованого дослідження при первинному огляді. 2. Поглиблення знань шляхом анатомо-біомеханічних досліджень характеристик конструкцій з перехрещеними та коронарними застосуванням фіксуючих елементів дозволить удосконалити існуючі та стануть підгрунтям для розробки новітніх засобів фіксації, що суттєво поліпшить результати лікування надвиросткових переломів у дітей та підлітків.

Ультразвукове вимірювання ширини білої лінії живота у пацієнтів з діастазом прямих м’язів живота

2024-05-16T08:32:03+03:00

Вступ. Існують значні розбіжності в частоті, діагностичних критеріях і нормальному діапазоні ширини білої лінії живота, які пов’язані з різними діагностичними підходами та пороговими значеннями. Мета роботи. Оцінити ефективність поліпозиційного ультразвукового вимірювання білої лінії живота у пацієнтів з діастазом прямих м’язів живота різного ступеня тяжкості. Методологія та методи дослідження. Нами проведене клінічне обстеження 120 пацієнтів з діастазом прямих мязів живота. Ультразвукове дослідження передньої черевної стінки проводили у трьох локаціях (над пупком, пупок, нижче пупка) у шести позиціях пацієнта. Результати. При легкому діастазі збільшення відстані між черевцями прямих м’язів у всіх пацієнтів виникало тільки в епігастрії. В ділянці пупка і нижче нього при ультразвуковій оцінці черевної стінки ми не відмітили ознак патологічного поширення білої лінії, а зміна ширини в різних позиціях була невірогідною. У пацієнтів з помірним діастазом прямих м’язів живота скорочення м’язів черевної стінки не впливало на ширину білої лінії. Невірогідне збільшення її ширини спостерігалося при переведенні пацієнта в ортостаз у порівнянні з кліностазом. В локації пупка у цих пацієнтів спостерігалося незначне розширення білої лінії, яке не відрізнялося вірогідно в різних позиціях ультразвукового вимірювання. У пацієнтів з дуже тяжким діастазом показник ширини білої лінії вірогідно не відрізнявся в різних позиціях при ультразвуковому вимірюванні, що могло свідчити про компенсаторну функціональну перебудову м’язових структур тулуба, внаслідок вираженого діастазу. Висновки. У пацієнтів з легким діастазом прямих м’язів живота скорочення м’язів черевної стінки вірогідно змінювало ширину білої лінії, тоді як у пацієнтів з середнім і тяжким діастазом вірогідної різниці між положенням тіла чи динамічним навантаженням немає.

Вторинний гіперпаратиреоз та недостатність вітаміну D у пацієнтів після лапароскопічної рукавної резекції шлунка

2024-05-16T08:35:33+03:00

Мета дослідження. Вивчити недостатність вітаміну D та вторинний гіперпаратиреоз (ВГПТ) у пацієнтів після лапароскопічної рукавної резекції шлунка (ЛРРШ). Дослідження ґрунтується на аналізі медичної документації та клінічних даних зібраних у пацієнтів із морбідним ожирінням після лапароскопічної рукавної резекції шлунка. Матеріали та методи. В дане дослідження було включено 79 пацієнтів (без ВГПТ до операції) після ЛРРШ, середній вік яких становив 40,7±11,4 років. Всі пацієнтки були розподілені на 2 групи залежно від отримання додаткової вітамінно-мінеральної терапії в післяопераційному періоді. Перша група (n=38), які не отримували додаткової терапії в післяопераційному періоді. Друга група (n=41), які отримували вітаміни та мікроелементи (холекальциферол 2 000 МО, кальцій 1 000 мг та полівітамінний препарат 1 таблетка на добу). Антропометричні показники, рівень іонізованого кальцію (Ca2+), 25-гідроксикальциферолу (25(OH)D), паратгормону (ПТГ) аналізували до та через 1 рік після ЛРРШ. Недостатність вітаміну D констатували при значенні 25(OH)D менше 20 нг/мл та вторинний гіперпаратиреоз при рівні ПТГбільше 88 пг/мл. Результати. Медіана рівня 25(OH)D в обох групах була в межах норми, проте у першій групі медіана була статистично достовірно нижчою порівняно із медіаною цього ж показника у другій групі (p=0,001). Кількість випадків гіповітамінозу вітаміну D була статистично достовірно вищою у першій групі, 17 проти 5 пацієнтів відповідно (p=0,003). Загальна поширеність ВГПТ була зафіксована у 14 (17,7%) пацієнтів, які були включені в дане дослідження, зі статистично значущою більшістю випадків у першій групі – 12 проти 2 (p=0,005) пацієнтів відповідно. Після операції рівень ПТГ мав сильний достовірний зворотній зв'язок із рівнями 25(OH)D та Са2+ (p<0,001). Висновок. Пацієнти після лапароскопічної рукавної резекції шлунка мають ризик розвитку вторинного гіперпаратиреозу та дефіциту вітаміну D у післяопераційному періоді. Підвищення рівня паратгормону після лапароскопічної рукавної резекції шлунка статистично достовірно пов'язане із дефіцитом вітаміну D та зниженням рівня кальцію. Додаткова вітамінно-мінеральна терапія у післяопераційному періоді після лапароскопічної рукавної резекції шлунка достовірно знижує ризик розвитку вторинного гіперпаратиреозу та дефіциту вітаміну D. Це дослідження також підкреслює важливість рутинного тестування на гіперпаратиреоз та вітамінну недостатність після лапароскопічної рукавної резукції шлунка.

Дослідження остеопорозу у пацієнтів похилого та старечого віку з переломами проксимального відділу стегнової кістки

2024-05-16T08:43:49+03:00

Вступ. Втрата мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) один з головних причинних факторів виникнення переломів і ускладнень при хірургічному лікуванні. Мета дослідження: дослідити закономірності метаболічних змін у організмі пацієнтів з остеопоротичними переломами проксимального відділу стегнової кістки з позиції планування відновлювального лікування у післяопераційному періоді. Матеріал та методи дослідження. Досліджено 47 пацієнтів віком від 72 до 89 років (середній вік 76,4 ±4,2 роки). У 26 застосовано внутрішній остеосинтез, у 21 – первинна геміартропластика. Термін виконання хірургічного втручання – 2–3 доба від часу травми. Для оцінки метаболізму в сироватці крові визначали вміст електролітів, вуглеводів, білків, ліпідів, активність амінотрансфераз, фосфатаз, креатинкінази та лізосомальних ферментів. Задля оцінки ланок імунної системи: загальна кількість лейкоцитів, лімфоцитів, кількість Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій (Т-хелпери, Т-супресори), В-лімфоцитів, фагоцитарна активність нейтрофілів та фагоцитарний індекс, показник метаболічної активності нейтрофілів (НСТ-тест спонтанний) та рівень циркулюючих імунних комплексів. Результати та обговорення. Зниження мінеральної щільності кісткової тканини відмічено в усіх обстежених пацієнтів та залежало від віку пацієнтів. У 21 (середній вік 71,3 роки), середнє значення Т-індексу склало – 1,9 ± 1,03. У 29 (середній вік 86,1 роки) середнє значення Т-індексу склало – 3,2 ± 0,84. Зміни метаболізму при переломах свідчать про розвиток запальної реакції на травму, призводять до гіпопротеїнемії і прогресування резорбції кісткової тканини. Розвивається імунодефіцит поєднаного типу, що зберігається тривалий час та корелює з показником ступені резорбції кісткової тканини. Висновки. Хірургічні втручання з приводу остеопоротичних переломів проксимального відділу стегнової кістки мають виконуватись у найкоротші терміни після травми задля збереження енергетичних резервів організму. Після операції має застосовуватись комплексна медикаментозна терапія спрямованою на лікування остеопорозу і включати імунокорекцію Відновлювальне лікування після операції є більш тривалим і передбачає індивідуальний підхід до режиму функціонального навантаження оперованої кінцівки.

Аналіз лікування вогнепальних ран з дефектами тканин методом ВАК-терапії

2024-05-16T08:52:30+03:00

Вступ. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України в медичних закладах значно зросла кількість пацієнтів з мінно-вибуховими пораненнями різного характеру. Одним з сучасних та ефективних методів лікування дефектів м’яких тканин – це ВАК-терапія. Мета дослідження. Аналіз ефективності лікування хворих з вогнепальними пораненнями кінцівок шляхом використання ВАК‑терапії в комплексному лікуванні. Матеріали і методи. Нами було проведено порівняльний аналіз лікування 30 пацієнтів з мінно-вибуховими пораненнями різної локалізації та ступеню важкості, які були доставленні після етапів медичної евакуації до відділення ортопедії та травматології на базі КНП ЗОКЛ ім.А.Новака ЗОР в період з січня по грудень 2023 року. Всі поранені чоловічої статі. Серед даних пацієнтів близько 37% мали сліпе поранення, 60% – наскрізне, а 3% – дотичне поранення. Всі досліджувані умовно розділені на дві групи. До першої групи віднесли пацієнтів з наскрізними пораненнями, а до другої групи – пацієнтів з сліпими та дотичними пораненнями. Всі пацієнти отримували комплексну антибактеріальну терапію згідно з результатами мікробіологічного дослідження та визанчення чутливості до антибіотиків. Результати досліджень та їх обговорення. На фоні використання ВАК-терапії рани були підготовлені до закриття на 13–25 добу після початку лікування. . В першій групі зниження перифокального набряку відмічався після 5–7-денного сеансу VAС-терапії, а у другій – на 2–3 день (одна безперервна процедура). Повторна некректомія проводилась під час кожної заміни ВАК-системи, і у першій групі очищення рани відбувалось в період з 8 по 12 день, в середньому 9,3 дня. В другій групі хворих очичення рани відмічалось у строк з 6 по 11 день в середньому 8,5дня. Утворення дрібнозернистих грануляцій у пацієнтів другої групи відбувалося на 6–8-му добу (після 2 процедур ВАК-терапії),а в першій –10–12-день. Закриття ранового дефекту проводилось вторинним накладанням швів, пластикою місцевими тканинами та аутодермопластикою. Висновки. Методика лікування ВАК-терапією забезпечує швидке очищення ранової поверхні, заповнення ранового дефекту грануляційною тканиною, підготовки рани до пластичного закриття. Застосування ВАК-терапії значно покращує результати лікування ранового пронесу у постраждалих із вогнепальними пораненнями, ускладненими гнійним процесом. Використання ВАК-терапії дозволяє значно підвищити ефективність комплексного лікування поранених з ушкодженням м’яких.

Ендоскопічне дослідження функції сполучення та термінів епітелізації панкреатогастроанастомозу після панкреатодуоденектомії

2024-05-16T09:03:04+03:00

Вступ. Неспроможність панкреатодигестивного анастомозу, як найчастіше ускладнення після панкреатдуоденектомії, можна пов’язати зі складністю процесів загоєння різних за ембріогенезом тканин, особливо при формуванні анастомозу між стінкою шлунково-кишкового тракту та паренхіматозним органом, таким як підшлункова залоза, який не має серозних та слизових оболонок, за винятком панкреатичної протоки. До цього часу процеси загоєння панкреатодигестивниханастомозів не вивчені. Доступ ендоскопа до панкреатогастроанастомозу дозволяє візуалізувати процеси епітелізації кукси підшлункової залози, інвагінованої в просвіт шлунку. Мета дослідження: провести ендоскопічне дослідження процесів загоєння панкреатогастроанастомозу та визначити терміни епітелізації кукси підшлункової залози. Матеріали та методи. Панкреатогастроанастомоз на реконструктивному етапі при панкреатектомії застосовано у 35 випадках. Кукса підшлункової залози дренувалася втраченим дренажем вірсунгової протоки та інвагінувалася у просвіт шлунку через задню стінку. Дана методика панкреатодуоденектомії дозволяє проводити ендоскопічне дослідження панкреатогастростомії як в ранньому так і пізньому післяопераційному періоді. Ендоскопічне дослідження панкреатогастроанастомозу в післяопераційному періоді проведено у 17 пацієнтів інтервалом 1 місяць – 1 рік. Увага приділялася функції сполучення і термінам епітелізації анастомозу. Пацієнтам з панкреатичною норицею тип В і С – дослідження не проводилось. Результати та обговорення. До кінця першого місяця кукса підшлункової залози була покрита фібрином, по її периферії проглядалися поодинокі, дрібні грануляції з ділянками епітелізації. У наступні 3-4 місяці відбувалося циркулярне нашарування свіжої слизової оболонки шлунку, від периферії до центру кукси підшлункової залози. Свіжа слизова оболонка заповнювала всі дефекти та поглиблення зони анастомозу. Вічко вірсунгової протоки візуалізувалося у вигляді округлої форми, діаметром до 2 мм. До 6 місяця закінчувалася епітелізація зони анастомозу. У наступні місяці слизова оболонка в області анастомозу була атрофічною, з відсутністю ознак запалення. Висновки: 1. Епітелізація панкреатогастроанастомозу відбувається за рахунок нашарування свіжої слизової оболонки шлунку на інвагіновану куксу підшлункової залози з периферії до центру. 2. Епітелізація інвагінату починається до кінця першого, початку другого місяця, з 2 по 4 місяць – відбувається інтенсивне нашарування слизової оболонки шлунку на куксу підшлункової залози. Слизова оболонка шлунку через 5 місяців повністю занурює інвагіновану куксу підшлункової залози з вирівнюванням поверхні зони анастомозу. 3. Загоєння панкреатогастроанастомозу закінчується на 6 місяць після оперативного втручання. Вірсунгова протока набуває округлої форми діаметром до 2 мм. У віддаленому періоді зона анастомозу представлена атрофічною слизовою оболонкою з відсутністю запалення та однакового кольору з навколишньою слизовою оболонкою шлунку. 4. Гладке загоєння панкреатогастроанастомозу дає можливість рекомендувати його застосування на реконструктивному етапі при панкреатодуоденектомії.

Частота інфікування Helicobacter pylori при ураженні езофагогастродуоденальної зони у хворих на остеохондроз хребта

2024-05-16T09:11:22+03:00

Вступ. Важливим компонентом лікування остеохондрозу (ОХ) хребта є профілактика дегенеративного процесу в суглобовому хрящі, зменшення больового синдрому та запалення. Сучасні настанови рекомендують перевіряти та лікувати інфекцію H. pylori (НР) у пацієнтів, які приймають нестероїдні потизапальні препарати (НПЗП) і мають ризик виникнення кровотечі верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Мета дослідження: визначити частоту інфікування Helicobacter pylori (НР) при ураженні езофагогастродуоденальної зони (ЕГДЗ) у хворих на ОХ поперекового відділу хребта. Об’єкт і методи дослідження. Обстежено 226 хворих на ОХ поперекового відділу хребта та ураження ЕГДЗ. Хворих розподілено на три групи, залежно від ендоскопічних даних ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту: в І групу ввійшли хворі з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) (n=78); ІІ групу склали пацієнти з хронічним гастритом (ХГ) (n=102); в ІІІ групу віднесено хворих з виразковою хворобою (ВХ) шлунку та дванадцятипалої кишки (ДПК) (n=46). Усім обстеженим пацієнтам проведено визначення НР-інфекції. Результати дослідження та їх обговорення. Виявлено висока частота інфікування НР хворих з ураженням ЕГДЗ та ОХ поперекового відділу хребта (у 88,9 % хворих). При цьому, частіше НР-інфекція діагностовано у пацієнтів ІІІ група (при ВХ шлунку та ДПК) – 95,7 % випадків, а також у хворих ІІ групі з ХГ – 90,2 % обстежених. У хворих І групи з ГЕРХ та ОХ поперекового відділу хребта НР діагностовано лише у 83,3 % хворих – р<0,05). Як вказують отримані результати, незалежно від форми ураження ЕГДЗ у обстежених пацієнтів на ОХ хребта, клінічно ураження ЕГДЗ більш виражено при персистуванні НР-інфекції. Висновки. 1. У хворих з ОХ поперекового відділу хребта та ураження ЕГДЗ встановлено висока частота інфікування НР (88,9 % випадків), при цьому, це переважно хворі з ВХ шлунку та ДПК (у 95,7 % випадків). 2. У НР-позитивних хворих з ОХ поперекового відділу хребта та ураженням ЕГДЗ більш виражено клінічні симптоми незалежно від форми ураженя верхніх відділів ШКТ, що проявляється печією, відрижкою кисли, болями та важкістю в епігастральній ділянці, а також періодичною нудотою та блювотою на фоні зниженого апетиту.

Дослідження впливу розроблених лікувально-профілактичних комплексів на біохімічні показники кісткової тканини щелеп експериментальних тварин з порушенням термінів прорізування зубів на тлі карієсогенного раціону

2024-05-16T10:42:52+03:00

Вступ. Порушення прорізування зубів може призводити до розвитку захворювань порожнини рота, тому важливим стає питання розробки методів їх корекції та профілактики. Мета дослідження: вплив розроблених лікувально-профілактичних комплексів на активність лужної та кислої фосфатаз, еластази, рівня кальцію кісткової тканини щелеп експериментальних тварин з порушенням термінів прорізування зубів на тлі карієсогенного раціону. Матеріали та методи. 1 (контрольну) групу склали 8 інтактних щурів. 2 групу склали 10 щурів з раннім прорізування зубів (народжені самками які під час вагітності та лактації отримували L-тироксин). 3 групу склали 10 щурів з раннім прорізуванням зубів (народжені самками які під час вагітності та лактації отримували L-тироксин), які отримували лікувально-профілактичний комплекс (ЛПК) №1. 4 групу склали 10 щурів з затримкою прорізування зубів (народжені самками які під час вагітності та лактації отримували антибіотики). 5 групу склали 11 щурів з затримкою прорізування зубів (народжені самками які під час вагітності та лактації отримували антибіотики), які отримували ЛПК№2. 6 групу склали щури яким моделювали затримку прорізування зубів (народжені самками які під час вагітності та лактації отримували Мерказоліл). 7 групу склали щури з затримкою прорізування зубів (народжені самками які під час вагітності та лактації отримували Мерказоліл), які отримували ЛПК № 2. Щурам які отримували ЛПК№1 проводили аплікації на зуби гелю Кальцит протягом 20 днів. В подальшому проводили аплікації на зуби гелю Біотрит Дента протягом 20 днів. Після чого три рази через день зуби щурів обробляли системою для глибокого фторування Ftorcalcit-E. Перорально з їжею щурі отримували Біотрит Дента. Щурам які отримували ЛПК№2 проводили аплікації на зуби гелю Кальцит вранці та гелю Біотрит Дента протягом увечері. Перорально щурі отримували Лактіалє Жерміна Форте, Мінерол та Біотрит Дента. Через 60 діб після початку експерименту проводили евтаназію тварин під тіопенталовим наркозом. У гомогенатах альвеолярного відростку щурів оцінювали активність кислої фосфатази (КФ), лужної фосфатази (ЛФ), еластази, вміст кальцію. Результати дослідження. Призначення ЛПК №1 у тварин 3 групи дозволило збільшити концентрацію ЛФ на 54.05% та зменшити активність еластази на 45.59% у порівнянні з показниками 2 групи. Застосування ЛПК №2 у щурів з затримкою прорізувння зубів, які знаходились на карієсогенній дієті дозволило знизити рівень КФ на 38.3% у порівнянні з тваринами 4 групи. У щурів 7 групи з затримкою прорізування зубів рівень еластази був на 49.23% менше ніж у тварин 6 групи. Висновки. В результаті проведених досліджень встановлено, що у тварин які отримували розроблені лікувально-профілактичні комплекси відбувалась нормалізацію фізіологічних процесів мінералізації кісткової тканини щелеп, що підтверджується показниками активності лужної та кислої фосфатаз, еластази.

Особливості діагностики глибокого прикусу у пацієнтів з порушеннями м’язово-суглобового комплексу

2024-05-16T10:47:01+03:00

Глибокий прикус займає одне з чільних місць серед усіх зубо-щелепних аномалій і, залежно від регіону світу, діагностується у 21–45% пацієнтів, що звернулись по ортодонтичну допомогу. В свою чергу, різниться не лише першопричина виникнення даної патології, але і її природа, вплив на її поступовий розвиток зовнішніх та внутрішніх факторів. Зміни, спричинені виникненням у пацієнта глибокого прикусу, розповсюджуються також і на м’язово-суглобовий комплекс, викликаючи порушення не лише в його функціональності, але й у морфології тканин скронево-нижньощелепних суглобів. Скарги на функціональні розлади все частіше зустрічаються серед ортодонтичних пацієнтів з глибоким прикусом і необхідність не лише естетичної реабілітації, але й, перед усім відновлення нормальної функції виходить на перший план. Тож метою даної роботи є поглиблений комплексний аналіз пацієнтів з глибоким прикусом шляхом дослідження порушень м’язово-суглобового комплексу та особливостей розвитку черепно-лицевих кісткових структур. В свою чергу першим, проте основоположним етапом на шляху до розподілу обстежуваних нами пацієнтів задля подальшого дослідження, є клінічний етап дослідження. Нами було проведено, зокрема, збір суб’єктивних данних, а саме, анамнезу, скарг пацієнтів, що, в свою чергу отримали поділ на естетичні, функціональні та дисфункціональні, та були проаналізовані; клінічна оцінка ступеню вираженості дисфункції скронево-нижньощнлнпних суглобів за Helkimo; клінічний огляд пацієнта та виокремлення, в залежності від особливостей прояву глибокого прикусу, двох його видів. Окрім того, нами було проаналізовано рентгенологічне дослідження обстежуваних, а саме, бокову телерентгенографію, що дало нам підстави припускати взаємозалежність особливостей морфології черепно-лицевих кісток, положення різців та стану м’язово-суглобового комплексу пацієнтів. Після детального та всебічного аналізу отриманих нами, у ході дослідження, даних, ми дійшли висновку, що найбільш доцільним є поділ обстежуваних пацієнтів на дві групи: з легким ступенем тяжкості вираженості дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів та з середнім ступенем тяжкості. В свою чергу, у даних групах слід виділити по дві підгрупи, в залежності від особливостей розташування різців: з середнім або більш вираженим (протрузійним) нахилом різців та з недостатнім (ретрузійним) нахилом різців. Отримані результати диктують необхідність подальшого та більш глибокого дослідження особливостей діагностики та лікування пацієнтів одержаних груп.

Оцінка стоматологічного статусу дітей, які проживають на території із низьким вмістом фтору та йоду

2024-05-16T10:50:41+03:00

Вступ. Україна є регіоном, в якому склалась несприятлива медико-соціальна ситуація, пов’язана природно зумовленим дефіцитом йоду в біосфері. Проблема нестачі мікро-та макроелемтів, фтору і йоду в Закарпатській області залишається на сьогодні актуальною. Йодна недостатність, знижений вміст макро- і мікроелементів у довкіллі впиливає не тільки на порушення роботи щитовидної залози та організму в цілому, але й на стан стоматологічного здоров’я населення, яке проживає у різних регіонах області. Із літературних джерел відомо, що нестача хімічних елементів створює несприятливі умови для розвитку та мінералізації зубів, що в кінцевому результаті призводить до ураження їх карієсом. Встановлена залежність між рівнем фтору в об’єктах довкілля та інтенсивністю каріозного процесу. У дітей, які споживають питну воду низької мінералізації, реєструється високий рівень поширеності карієсу. У біогеохімічних регіонах йодного дефіциту встановлено підвищену ураженість карієсом зубів. Мета: Визначити стан стоматологічного статусу дітей, які проживають у м. Ужгород, із низьким вмістом макро- та мікроелементів і нестачею фтору та йоду в об’єктах довкілля. Матеріали та методи. Нами було обстежено 300 дітей віком 6, 9 та 12 років, у навчальних закладах ЗОШ № 2 та № 4, які народилися і проживали у м. Ужгороді: 144 хлопчиків та 156 дівчаток. Застосовували карту обстеження, розроблену на підставі карти ВООЗ, для запису результатів дослідження. Під час обстеження дитячого населення різних вікових груп визначали поширеність та інтенсивність карієсу ( використовували індекси кп, КПВ+кп та КПВ). Стан гігієни ротової порожнини дітей оцінювали за допомогою індексу OHI-S, Green-Vermilion, (1964). Розподіл дітей на групи відповідно до ступеня активності каріозного процесу проводили згідно з методикою Виноградової Т.Ф. Статистична обробка даних виконувалася на персональному комп’ютері за допомогою ліцензованого програмного забезпечення для операційної системи Windows та стандартного програмного пакету Statsoft. Inc STATISTICA 6.0 2300 East 14th Street Tulsa, ОК 74104 США. Для визначення достовірності відмінності результатів застосовувалися значення t-критерію Стьюдента. Результати та обговорення. Результати клінічного обстеження вказують на відмінність серед показників каріозного ураження твердих тканин зубів серед діагностованих школярів різних вікових груп. Серед школярів 6-ти років, ЗОШ № 2 і ЗОШ № 3 м. Ужгорода, каріозне ураження зубів становило 92,8±2,81% випадків. Інтенсивність карієсу в молочних зубах (кп) була високою та становила 4,73±0,27 В тимчасових зубах на одного обстеженого, а в змінному прикусі інтенсивність карієсу (КПВ+кп) складала 5,44±0,40 зуба на одного школяра. У дітей ЗОШ № 2 показники карієсу дещо нижчі, ніж у школярів ЗОШ № 3, однак значної різниці між середніми значеннями індексів у дітей одного віку з різних шкіл не спостерігалося. У 6-річному віці 31,94±5,50% обстежених мали каріозні та пломбовані постійні зуби, а індекс КПВ становив 0,74±0,14 постійного зуба на одного оглянутого школяра. Показник поширеності каріозних уражень серед дітей 9-річного віку становив 50,56±5,30% всіх дітей, інтенсивність якого складала 1,40±0,17 постійного зуба на одного обстеженого. Частота карієсу постійних зубів у школярів 12 років м. Ужгород досягала 84,76+3,51%, а рівень інтенсивності – 4,04±0,29 зуба на одну дитину. Порівняльна оцінка рівнів поширеності та інтенсивності карієсу постійних зубів у дітей різних шкіл виявило їхнє збільшення в учнів ЗОШ № 3 за винятком вікової групи 6 років. Середнє значення індексу гігієни OHI-S, Green-Vermilion в оглянутих школярів становив 1,98±0,05 бала, що за рекомендаціями ВООЗ трактується як високий. Загалом серед всього контингенту обстежених добрий стан гігієни ротової порожнини зафіксований у 14 (5,04±1,31%) осіб, задовільний – у 97 (34,89±2,86%) дітей, незадовільний – у 105 (37,77±2,91%) осіб та поганий – у 62 (22,30±2,50%) дітей. Висновки. При клінічному обстеженні було виявлено, що показники поширеності та інтенсивності карієсу зубів у дітей, які проживають у м. Ужгород із низьким вмістом макро- і мікроелементів та нестачею йоду і фтору, значно високі. Проведено порівняльний аналіз поширеності та інтенсивності карієсу в окремих віковий групах хлопців і дівчат. Серед дітей 6 років частіше уражаються карієсом зубів хлопчики (97,67±2,30%), ніж дівчатка (87,80±5,11%). Дані обстеження показали, що незадовільний показник стану гігієни ротовою порожнини виявили у 105 осіб та поганий у 62 школярів. Слід розширити санітарно-освітню роботу серед населення та у засобах масової інформації щодо пропаганди здорового способу життя, своєчасного виявлення та лікування стоматологічних захворювань.

Клінічний аналіз оклюзійних співвідношень у пацієнтів із больовою дисфункцією скронево-нижньощелепних суглобів

2024-05-16T11:19:43+03:00

Мета. Дослідження специфіки взаємодії елементів зубощелепного апарату та їхніх функціонально-оклюзійних взаємин у пацієнтів з елементами оклюзійної дисгармонії та визначення впливу цих факторів на розвиток дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) шляхом проведення клінічних досліджень, використання інструментальних методів діагностики, а також збору та аналізу статистичних даних. Матеріали та методи. Дослідження включає аналіз функціональної оклюзії у стоматологічних пацієнтів з елементами оклюзійної дисгармонії. Методологія включає в себе клінічні та лабораторні методи, враховуючи різноманітні аспекти анатомії скронево-нижньощелепних суглобів, м’язової активності та рухів нижньої щелепи. Застосування високоточних засобів дослідження дозволяє виявити зміни у топографії та м’язовій активності. Результати. Отримані результати вказують на важливість врахування функціональної оклюзії під час протезування та вказують на зв’язок між порушеннями оклюзії, рухів нижньої щелепи, та розвитком больового дисфункційного синдрому. Виявлені аспекти, такі як асиметрія м’язової активності та травми нервових закінчень, підкреслюють необхідність уникнення неперешкодного переміщення нижньої щелепи під час протезування. Висновки. На основі проведеного аналізу визначено, що відновлення функціональної оклюзії має велике значення для попередження проблем, таких як рецесії, гіперчутливість, травми періодонту та розвиток больового дисфункційного синдрому. Підкреслено актуальність вивчення та врахування функціонально-оклюзійних взаємин у сучасному ортопедичному лікуванні стоматологічних пацієнтів. Дослідження вказує на необхідність подальших наукових досліджень для вдосконалення підходів до лікування та профілактики зубощелепних аномалій.

Зміни сагітальних морфометричних показників верхньої щелепи у дітей з вродженими однобічними незрощеннями губи та піднебіння в процесі ортодонтичного лікування

2024-05-16T11:24:04+03:00

Вступ. При вроджених незрощеннях губи та піднебінні (ВНГП) на формування оклюзійних співвідношень суттєво впливають зміни анатомо-топографічних показників піднебіння, малого та великого фрагментів щелепи. Мета. Надати характеристику змін сагітальних морфометричних показників верхньої щелепи у дітей з однобічними ВНГП при проведенні ортодонтичного лікування деформацій зубощелепного апарату Матеріали та методи. Предметом аналізу стали морфометричні виміри сканованих моделей верхньої щелеп пацієнтів з однобічними ВНГП (n=97) на етапі первинних хірургічних втручань та ортодонтичної корекції у віці 5–14 років з використанням розробленого способу визначення розмірів дефекту та фрагментів щелепи. Результати дослідження та їх обговорення. Представлено результати морфометричного аналізу змін сагітальних розмірів S1, S2, S3 кісткових компонентів малого та великого фрагментів верхньої щелепи та сагітального розміру S2-3 дефіциту торцевого змикання. Доведено, що для пацієнтів з однобічними ВНГП характерне зменшення передньо-задньої довжини верхньої щелепи. При проведенні досліджень по визначенню сагітальної довжини верхньої щелепи при однобічних наскрізних незрощеннях встановлено, що передня ділянка відстає у розвитку в середньому на 2,17±0,22 мм, а між зубними рядами спостерігається прогенічне співвідношення за типом «несправжньої прогенії». При цьому встановлено пріоритетні компоненти деформацій у трансверзальній та сагітальній площинах, що спостерігались відповідно у 90,5% та 88,3% дітей, а поєднані патології по сагіталі та трансверзалі – у 79,6%. Отже, зважаючи на виявлені деформації, завданням ортодонта при роботі з вказаним контингентом дітей є використання знімних та/або незнімних конструкцій з метою відновлення функції зубощелепного апарату та попередження розвитку стійких форм зубощелепних деформацій. Результати наших досліджень у питанні вибору ортодонтичних конструкцій значною мірою співпадають з точкою зору більшості науковців. Вибір залежить від періоду розвитку зубощелепного апарату, віку, виду незрощення, етапності, термінів проведення та об’єму хірургічних втручань, якості та методики операції, психоемоційного стану дитини, факторів комунікації батьків та пацієнта з лікарем, соціально-економічних складових, і головне, від топографічних особливостей деформованих структур щелепи та вираженість деформації у трансверзальній та сагітальній площинах. При цьому, важливим питанням є кореляція діагностичних критеріїв, що відображають результати лікування. Висновки. Порівняння центральних тенденцій для пар незалежних вибірок морфометричних даних кісткових компонентів верхньої щелепи пацієнтів та наявність протилежних ефектів щодо зміни розмірів S2-3 впливає на вибір конструкцій апаратів у залежності від плану корекції деформацій зубощелепного апарату.

Етіологічні чинники стійкого дискомфорту статевої сфери у жінок

2024-05-16T10:14:57+03:00

Вступ. Рецидивуючі вульвовагінальні запальні процеси є поширеною причиною значної захворюваності у жінок у всіх верствах суспільства, що вражає мільйони жінок у всьому світі. Жінки з рецидивуючими вульвовагінітами мають знижені показники за всіма аспектами якості життя, нижчі показники психічного здоров’я порівняно із загальною популяцією з підвищеним ризиком тривоги та депресії. Мета. Дослідити етіологічні чинники стійкого дискомфорту статевої сфери жінок, що дозволить оздоровити пацієнток та покращити якість їхнього життя. Матеріали та методи. До даного дослідження залучено 49 жінок, основним критерієм до цього були на скарги та тривалий дискомфорт статевої сфери і тривале лікування (від кількох місяців до 5–6 років), яке проводилося без посіву вагінального вмісту. Усім жінкам проведений бактеріальний посів зі слизових оболонок статевих шляхів. Результати досліджень та їх обговорення. З 49 зразків, у 4 випадках (8,2%) представників умовно-патогенних та патогенних організмів виявлено не було, а саме – у одному випадку (2%) висіяно Lactobacillus jensenni та у 3 (6,1%) Lactobacterium spp. Загалом, у 18 випадках була виявлена монокультура мікроорганізмів, що склало 36,7% стосовно усього дослідження та у 27 випадках (55,1%) асоціації мікроорганізмів. Цікавим є той факт, що тільки у випадку поєднання збудників були виявлені представники грибів Candida. Ба навіть встановлена наявність candida krusei, що є новим нозокоміальним збудником та, в основному, зустрічається у людей з ослабленим імунітетом і у пацієнтів із злоякісними гематологічними захворюваннями. Зрозуміло, що визначення чутливості патогенів до антибактеріальних засобів дозволило б розробити алгоритм до обстеження та лікування. Висновки. Згідно отриманих результатів у 91,8% етіологічними чинниками стійкого дискомфорту статевої сфери у жінок є представники патогенної та умовно-патогенної мікрофлори. Причому у 36,7% патологія була викликана монокультурою та у 55,1% асоціаціями мікроорганізмів. Дане твердження диктує необхідність обов’язковим доповненням до обстеження жінок даної групи бактеріальним посівом урогенітальних виділень.

Пам᾿яті доктора медичних наук, професора Готька Євгена Степановича

2024-05-16T12:07:37+03:00

Пам᾿яті доктора медичних наук, професора Готька Євгена Степановича

Моніторинг варіабельності глюкози у хворих з ішемічним інсультом та супутнім синдромом обструктивного апное уві сні

2024-05-16T09:15:55+03:00

Вступ. Робота присвячена вивченню динаміки змін варіабельності та середньодобових значень глюкози у хворих в гострий період ішемічного інсульту та супутнім синдромом обструктивного апное уві сні (СОАС). Мета. Вивчити динаміку змін середньодобових значень та варіабельності глюкози у хворих в гострий період ішемічного інсульту із супутнім синдромом обструктивного апное уві сні на тлі неінвазивної респіраторної підтримки. Матеріали і методи. Спостерігали 60 хворих на верифікований ішемічний інсульт (1–13 балів за NIHSS), яким в першу добу інсульту проведено сомнологічні обстеження та підтверджено СОАС, який потребував респіраторної корекції. Хворих розподілили на дві групи. Хворих І групи, які з різних причин відмовилися від застосування респіраторної підтримки продовжували базове лікування згідно чинного клінічного протоколу. Хворим ІІ групи, базове лікування доповнювали респіраторною підтримкою. Показники середньодобового рівня глюкози, варіабельності глюкози (CV) та показника TIR% (Time In Rangment % – проміжок часу доби у %, коли значення глюкози перебувало в межах цільового діапазону), визначали за допомогою системи постійного моніторингу глюкози Guardian™ Connect System (Medtronic, Ірландія). Контрольні точки аналізу: початкові значення, 3, 5 і 7 доби лікування. Статистичний аналіз проводився за допомогою ліцензійної програми STATISTICA 12 (StatSoft Inc., USA). Рівень значущості відмінностей прийнято p<0,05. Результати. Первинні значення медіани середньодобового рівня глюкози у хворих І та ІІ групи були дещо підвищені відносно нормальних значень та складали 8,25 [5,2–10,6] ммоль/л та 7,60 [5,2–9,2] ммоль/л відповідно, при цьому показник TIR% становив 64,5±8,81% у хворих І групи та 66,3±8,28% у хворих ІІ групи, що свідчило про негативний вплив інсульту та СОАС на регуляцію рівня глюкози у крові. На підтвердження цього, коефіцієнт варіацій глюкози був патологічно підвищеним і складав 17,1% [15,4–18,9] у хворих І групи і 16,2% [14,6–18,1] у хворих ІІ групи. Через 7 днів безперервного моніторування глікемічного статусу нами встановлено статистично вірогідне зменшення середньодобового рівня глюкози у хворих І групи на 24,8% (p<0,05) відносно початкових значень до рівня 6,20 [4,8–7,7] ммоль/л, а у хворих ІІ групи на 21,7% (p< 0,004) до рівня 5,95 [4,8–6,7] ммоль/л. Коефіцієнт варіацій глюкози дорівнював 15,3% [13,5–17,2] у хворих І групи і 8,5% [7,5–8,9] у хворих ІІ групи. Варіабельність глюкози у хворих І групи статистично вірогідно не змінилася (p<0,18) порівняно з початковими даними, натомість у хворих ІІ групи контрольований показник статистично вірогідно знизився на 47,5% (p<0,001). Показник TIR% знаходився у бажаних межах у хворих І групи та становив 70,2±6,11%, проте порівняно з початковими значеннями статистично вірогідно не змінився. При цьому у хворих ІІ групи показник TIR% статистично вірогідно (p<0,001) зріс на 20,9% порівняно з початковими даними і сягав рівня 83,9±6,28%. Висновки. Застосування неінвазивної респіраторної підтримки (СРАР-терапії) з метою корекції негативних ефектів супутнього СОАС у хворих в гострий період ішемічного інсульту сприяє стабільному підтриманню середньодобових показників глюкози та нормалізації показника TIR% до рівня нормальних значень вже з 3 доби спостереження. Коефіцієнт варіацій глюкози на тлі застосування неінвазивної респіраторної підтримки статистично вірогідно зменшується до межі фізіологічних коливань.

Порівняльна характеристика антифлогістичної активності кріоекстрактів біологічних тканин та кондиціонованого середовища мезенхімальних стовбурових клітин на моделі аутоімунного артриту

2024-05-16T09:21:43+03:00

Вступ. Ревматоїдний артрит (РА) є хронічним аутоімунним захворюванням, яке характеризується прогресуючим симетричним запальним ураженням суглобів, яке призводить до руйнування хряща та ерозії кісток. Деформація та руйнування суглобів при РА можуть призводити до незворотних фізичних вад, які погіршують якість життя пацієнтів і можуть слугувати підґрунтям загострення супутніх захворювань та спричинити ранню смерть. Соціальними проблемами, пов’язаними з РА, є збільшення соціально-економічного тягаря, погіршення працездатності та зниження соціальної адаптації. Мету дослідження – провести порівняльну оцінку протизапальної активності (ПЗА) кріоекстрактів плаценти (КЕП) і селезінки (КЕС) та кондиціонованого середовища мезенхімальних стовбурових клітин (КС-МСК) на моделі експериментального аутоімунного артриту. Матеріали та методи. Експериментальні дослідження проведені на 42 шурах-самцях масою 200–220 г у відповідності до основних біоетичних норм Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації. Ад’ювантний артрит (АА) моделювали субплантарним введення щурам («0» день експерименту) повного ад’юванта Фрейнда (ПАФ) в задню праву кінцівку з розрахунку 0,1 мл на щура. На «0» (вихідні показники), 14 та 28 дні експерименту оцінювали розвиток запальної реакції за динамікою об’єму кінцівки (у мл). Результати досліджень та їх обговорення. Проведене дослідження показало, що введення ПАФ призвело до статистично вірогідного (р=0,009) збільшення об’єму ураженої кінцівки на 14 день експерименту у 2 рази та більше (від +100,9% до +124,5%) у всіх тварин зі змодельованим АА, відносно вихідних показників. Досліджувані безклітинні кріоконсервовані біологічні засоби володіють протизапальною активністю на моделі ад’ювантного артриту у щурів на що вказувало зменшення об’єму ушкодженої кінцівки на 28 день експерименту відносно показників на 14 день відповідно на 25,1% при застосуванні КЕП, на 20,0% при застосуванні КЕС та на 22,0% при застосуванні КС-МСК. Висновки. За величиною протизапальної активності при експериментальному ревматоїдному артриті досліджувані безклітинні кріоконсервовані біологічні засоби можна розташувати у такій послідовності: КЕП (ПЗА=56,5%) ˃ КС-МСК (ПЗА=47,3%) ˃ КЕС (ПЗА=43,3%).

Вплив ожиріння на функцію щитоподібної залози та на хронічну запальну обструкцію дихальних шляхів через зміни кишкових бактеріальних популяцій

2024-05-16T09:25:20+03:00

Гіпотиреоз є досить поширеною ендокринною патологією, і, відповідно, впливає на якість життя багатьох людей у загальній популяції, що, зокрема, проявляється у змінах метаболізму та перебігу різноманітних супутніх захворювань, як, приміром стеатотичної хвороби печінки та хронічного обструктивного захворювання легень. Цим можна пояснити вищу поширеність синдрому гіпотиреозу за даних патологій. Метою нашого дослідження було вивчення впливу висококалорійного харчування з незбалансованим вмістом окремих нутрієнтів та участь щитоподібної залози у нейрогуморальній регуляції таких аспектів виникнення як системного, так і локалізованого в дихальних шляхах запального процесу, як зміни кишкового мікробіому та його різноманітних зв’язків з респіраторною бактеріальною флорою. Матеріали і методи. Було проаналізовано 70 літературних джерел, з-поміж них 34 були опубліковані за останні 5 років. Результати дослідження. Участь гормонів щитоподібної залози у запальних процесах може полягати як у своєму основному шляху реалізації своєї функції, а саме геномному, який полягає у зв’язуванні тиреоїдних гормонів з розміщеними у клітинному ядрі рецепторами, і для подальшої участі у регуляції експресії генів останні зв’язуються з рецептором ретиноїду Х, за який можуть конкурувати також рецептори, які активуються проліфератором пероксисом, та печінкові Х-рецептори; так і в другорядних, негеномних, ефектах, які можуть бути спричинені взаємодією з білком цитоплазматичної мембрани інтегрином ανβ3 та дією їх ендогенного катаболіту 3,5-дийодо-L-тироніну на мітохондріальний дихальний ланцюг, яка в експериментальних умовах сповільнювала або навіть зупиняла аліментарне ожиріння, та пов’язані з ним процеси. Було виявлено, що гіпотиреоз відображається на стані кишкового мікробіому: встановлено кремі роди бактерій, які позитивно або негативно корелюють з параметрами аденогіпофізарно-тиреоїдної функції, а також зниження синтезу бактеріями коротколанцюгових жирних кислот, які сприяють бар’єрній функції кишківника, а також справляють імуномодулюючий вплив на респіраторну систему, що було також встановлено і в осіб з хронічним обструктивним захворюванням легень з прозапальним харчовим раціоном. Висновки. Зміни в дієті та кишковому мікробіомі можуть впливати на перебіг гіпотиреозу та ХОЗЛ, як окремо, так і в коморбідності, тож дієтично зумовлену патологію слід також розглядати як негативний предиктор їхнього розвитку, який можна усунути.

Особливості застосування біологічних чинників під час воєнних дій

2024-05-16T11:30:30+03:00

Вступ. Сьогодні на теренах нашої країни під час військових дій відбуваються події, які спрямовані на підрив різних сфер життєдіяльності українського населення, та безпосередньо – проти здоров’я та самого життя людини. Питання про використання заборонених міжнародними конвенціями певних видів зброї в ході воєнних дій залишаються відкритими, бо країна – агресор не дотримується загальноприйнятих правил ведення бойових дій. Одним із завдань судово-медичної служби є допомога практичній ланці охорони здоров’я в профілактиці виникнення та поширення інфекційних хвороб, які є результатом порушення довкілля, поганою якістю їжі та води, можливим використанням біологічної зброї в разі війни. Метою даного дослідження було проведення аналізу останніх публікацій та базового досвіду використання різного роду біологічних чинників в якості біологічної зброї під час воєнних дій. Матеріали та методи дослідження. Праця над статтею супроводжувалася аналізом літературних джерел за останні сім років. Результати дослідження та їх обговорення. Автор в своєму дослідженні зазначає, що в разі війни, а сьогодні це стосується напряму України, населення потерпає від фізичних та психічних травм, від порушення роботи соціальної та медичної сфер, від масової міграції з окупованих територій та зон бойових дій, від глибоких екологічних злочинів, що відбиваються на здоров’ї та житті людей і тварин. Авторка наводить історичні приклади розробки, зберігання та використання різних видів мікроорганізмів, вірусів під час різних війн, починаючи з часів, що датуються до нашої ери. Аналізу були піддані і факти використання біологічної зброї, що стосувалися часів першої та другої світової війни як на європейському, так і на азіатському континентах. Вивчаючи дію поширення масованого зараження населення України під час другої світової війни та в перші роки після її закінчення, авторка визначає, що є відомості про те, що співробітники спеціальних підрозділів та військовослужбовці радянської армії використовували статеві злочини проти «неблагонадійних» громадян жіночої статі. Таким чином виникали осередки венеричних хвороб, переважно у сільських місцевостях, де медична освіченість та можливість отримати медичну допомогу були неможливими в силу об’єктивних та суб’єктивних причин. Така ж сама ситуація складалася з виникненням осередків висипного тифу – штучно заносилися блохи до помешкань. Аналізуючи матеріал подальшого історії розвитку виробництва та використання біологічної зброї, дослідник торкається питань використання таких патогенів, наявність яких у людини складає в повсякденному житті переважно четвертий рівень біологічної небезпеки, що фіксується, коли виділяються віруси, які спричиняють тяжкий перебіг захворювання зі смертельним результатом і проти яких немає вакцин або інших методів специфічного лікування: болівійська геморагічна гарячка, хвороба, яку спричинює вірус Марбург, гарячка Ласса, Крим-Конго різні геморагічні гарячки, хвороба, яку спричинює вірус Ніпа. Сьогодні вірус натуральної віспи є таким агентом, з яким працюють в умовах підвищеної небезпеки, незважаючи на існування вакцини, оскільки цю хворобу було знищено на Землі шляхом щеплень аж в 1980 році, а від того часу загальне населення більше не піддається регулярній вакцинації. Щоб не недооцінити цей рівень небезпеки, зазначає автор, п’ятий рівень – наявність біологічних чинників з космосу. Існує велика кількість правових норм, домовленостей та інших регулюючих документів, щодо застосування такого виду зброї, але ми наочно бачимо, що навіть Меморандум про збереження та повагу до законних кордонів не виконується агресором. Висновки. Постійна обов’язкова допомога судово-медичної служби клініцистам є важливою ланкою в профілактиці виникнення та поширення інфекційних хвороб різної етіології, хоч і це дуже важко через масове травмування та загибель людей під час воєнних дій.

Організація надання медичної допомоги дітям із розладами функцій зору в світлі сучасних реформ охорони здоров’я

2024-05-16T10:38:30+03:00

Вступ. Клас хвороб ока та його придаткового апарату, ознакою яких є розлад функцій зору, мають суттєвий вплив на діяльність людини в повсякденному житті та її якість життя. Різні хронічні захворювання, серцево-судинні, ендокринні, системні в переважній більшості мають офтальмологічні прояви або ускладнення. За прогнозними розрахунками із зростанням захворюваності на цукровий діабет та інші неінфекційні хронічні хвороби, зростатиме і кількість хворих із захворюваннями зорового аналізатора. Враховуючи, що до 40 % випадків втрати зору є попереджуваними або виліковними за умови своєчасного ефективного медичного втручання, актуальності набуває вивчення сучасних вітчизняних особливостей організації профілактики, діагностики та лікування хвороб ока та його придаткового апарату. Особливо важливим стає своєчасне медичне втручання у дітей раннього дошкільного та шкільного віку, оскільки такий підхід дозволяє попередити негативний вплив наявності порушених функцій зору на якість життя дитини, її фізичний, психо-емоційний розвиток, а також засвоєння інформації під час навчання та соціалізації. Метою дослідження стало вивчення організації надання медичної допомоги дітям із розладами функцій зору в сучасних умовах функціонування закладів охорони здоров’я в Україні. Матеріали та методи. Матеріалами для дослідження слугували оприлюднені в науковій літературі результати запровадження сучасних стратегій реформування охорони здоров’я задля збереження здоров’я населення в різних країнах світу, а також вітчизняна нормативно-правова база щодо організації надання медичної допомоги дітям з порушенням функцій зору. Методами дослідження були: бібліосемантичний; контент аналіз; структурний аналіз; системний підхід та системний аналіз. Результати досліджень та їх обговорення переконують нас у доцільності запровадження сучасних ефективних медико-профілактичних підходів до організації надання медичної допомоги дітям з порушенням зорових функцій, які за досвідом інших країн світу мають позитивні результати. Так, для реорганізації роботи дитячої офтальмологічної служби необхідно оновити та удосконалити форми організаційної роботи превентивного та лікувально-профілактичного спрямування, доповнивши їх предикативним, персоніфікованим підходом. Висновки. Для реалізації сучасних удосконалених організаційних форм надання офтальмологічної допомоги дітям необхідно поєднувати удосконалені форми організаційної роботи превентивного та лікувально-профілактичного втручання в закладах охорони здоров’я, які надають первинну медичну та спеціалізовану офтальмологічну допомогу із зусиллями закладів громадського здоров’я, а також освітніх закладів різної форми власності. З точки зору збереження офтальмологічного здоров’я в майбутньому, необхідно, починаючи з раннього дитячого віку посилювати профілактичну спрямованість, персоналізованість та предиктивність медичної допомоги в поєднанні із раціональними поведінковими зоровими звичками та стереотипами зорового навантаження, як складовими системи оздоровлення дітей дошкільного та шкільного віку.

Гістологічні та морфометричні зміни загруднинної залози та ліпідного профілю крові у білих щурів при впливі глутамату натрію

2024-05-16T10:30:24+03:00

Вступ. Дія глутамату натрію (ГН) на організм тварин та людини проявляється переважно у вигляді порушень метаболізму. Мета дослідження: дослідити вплив 28-денного перорального введення ГН з розрахунку 30 мг/кг маси тіла на гістологічні та морфометричні показники тимуса, а також ліпідний профіль крові у щурів. Об’єкт і методи дослідження. Експеримент виконано на 20 білих нелінійних щурах репродуктивного віку. Піддослідні тварини були поділені на дві групи (по 10 щурів в кожній групі), які щодня перорально отримували ГН у дозі 30 мг/кг ваги. Вивчали вплив 14 та 28 денного введення ГН відповідно в І та ІІ групі піддослідних тварин (залежно від тижня їх декапітації). Щурам контрольних групи (n=10) вводили упродовж 14 та 28 днів плацебо (0,5 мл питної водопровідної дехлорованої води кімнатної температури). Інтактних тварин контролю також розподілено на дві групи, по 5 щурів в кожній, залежно від терміну декапітації. Перед декапітацією тварин зважували. Визначали показники ліпідного обміну у сироватці крові, а також досліджували гістологічні та морфометричні зміни ту тимусі. Результати дослідження та їх обговорення. Через 14 днів після введення ГН щурам у дозі 30 мг/кг маси тіла збільшується товщина капсули тимуса із максимальними змінами на 28 день експерименту. Введення ГН спочатку в тимусі призводить до збільшення відносної площі кіркової речовини та зменшення відносної площі мозкової речовини, на через 14 днів (у щурів ІІ групи), навпаки – зменшується площа кіркової речовини, що супроводжується збільшенням відносної площі мозкової речовини. Кількість тимоцитів у кірковій речовини часточок загрудинної залози збільшується вже через 14 днів дії ГН, а потім кількість цих клітин поступово зменшується. Так само змінюється кількість тимоцитів на площі 100 мкм2 мозкової речовини, тобто з максимальними показниками у щурів І групи із тенденцією до зменшення до 28 дня експерименту. Введення ГН експериментальним тваринам ІІ групи у відповідному дозуванні до 28 діб сприяло вираженому прогресуванню порушень показників ліпідного обміну у сироватці крові у щурів. Це проявлялось збільшенням загального холестерину (ЗХ) у сироватці крові в 1,8 рази – р<0,001, тригліцеридів (ТГ) – в 3,5 рази (р<0,001), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) – в 2,2 рази (р<0,001), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) – в 3,6 рази (р<0,01) та зменшення ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) – в 2,0 рази (р<0,01). Висновки. 1. Введення ГН щурам у дозі 30 мг/кг маси тіла призводить до морфологічних змін у структурі тимуса, а саме – до збільшення товщини капсули органа; збільшення відносної площі кіркової речовини тимуса через 14 днів введення ГН із поступовим її зменшенням до 28 дня експерименту; відносна площа мозкової речовини навпаки, зменшується через 14 днів введення харчової добавки ГН, після чого поступово збільшується протягом наступних 2-х тижнів експерименту. 2. Введення ГН щурам у дозі 30 мг/кг маси тіла призводить до порушення ліпідного обміну, а саме збільшення рівня ЗХ, ТГ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ та зменшення показника ЛПВЩ, з максимально вираженими змінами від даних контрольних тварин на 28 добу експерименту.

Структурні зміни шлунка та рівень гастрину в крові у щурів під впливом тривалого введення глутамату натрію

2024-05-16T10:34:31+03:00

Вступ. Використання глутамату натрію в якості підсилювача смаку може мати токсичний вплив на здоров’я, що вимагає проведення подальших досліджень в даному напрямку. Мета дослідження: дослідити структурні зміни у слизовій оболонці шлунка та рівень гастрину в крові у щурів під вплив тривалого перорального введення глутамату натрію. Об’єкт і методи дослідження. Експеримент виконано на 40 білих нелінійних щурах самцях репродуктивного віку. Піддослідні тварини були поділені на 4 групи (по 10 щурів в кожній групі), які щодня перорально отримували глутамат натрію у дозі 15 мг/кг ваги. Вивчали вплив 2, 4, 6, 8 тижневого введення глутамату натрію відповідно в І, ІІ, ІІІ та IV груп піддослідних тварин (залежно від тижня їх декапітації). Щурам контрольних групи (n=20) вводили упродовж 2, 4, 6 та 8 тижнів плацебо (0,5 мл питної водопровідної дехлорованої води кімнатної температури). Інтактних тварин контролю також розподілено на 4 групи, по 5 щурів в кожній, залежно від тижня декапітації. Перед декапітацією тварин зважували. Визначали рівень сироваткового гастрину, а також досліджували стан слизової оболоки шлунку. Результати дослідження та їх обговорення. Введення глутамату натрію у дозі 15 мг/кг ваги щурам призводить до множинних ерозивно-виразкових уражень слизової оболонки шлунка. Тривале 8-ми тижневе застосування глутамату натрія призводить до збільшення площі та глибини виразкового дефекту, а також кількості виразок шлунку. Глутамат натрію у відповідному дозуванні призводить до гіпергастринемії у щурів вже на 2-му тижні експерименту. Максимальні показники гастрину у сироватці крові щурів діагностовано наприкінці 8-го тижня досліду (156,4±2,15 пг/мл). Отже, при дії глутамату натрію на слизову оболонку шлунка, підвищується його кислото-пептична активність, результатом якого є множинні ерозії та виразки у щурів. Висновки. 1. Пероральне застосування 15 мг/кг глутамату натрію білим щурам самцям в експериментальних умовах призводить до формування ерозивно-виразкових змін у слизовій оболонці шлунка. При цьому, із збільшенням терміну призначення глутамату натрію збільшуються розміри та кількість ерозій і виразок у слизовій оболонці шлунка (у тварин ІІІ та IV груп). 2. Тривале використання глутамату натрію в дозі 15 мг/кг маси тіла сприяє підвищенню рівня гастрину у сироватці крові із максимально вираженими змінами при його призначенні щурам до 8 тижнів (156,4±2,15 пг/мл). Встановлена пряма залежність між вираженістю гіпергастринемії та кількістю і розмірами ерозивно-виразкових дефектів у слизовій оболонці шлунка у білих щурів самців також із максимально вираженими змінами у ІV групи експериментальних тварин.

Роль ендотеліальної дисфункції у виникненні та прогресуванні фіброзу печінки у дітей із хронічними вірусними гепатитами В і С

2024-05-16T09:43:01+03:00

У статті представлено наукові дані про сучасні механізми ендотеліальної дисфункції, а також особливості рівня Arg-1, як маркера фіброзу печінки, у дітей з хронічними вірусними гепатитами В і С. Досліджено роль Arg-1, як маркера ендотеліальної дисфункції. Мета дослідження: визначити рівень Arg-1, як маркера ендотеліальної дисфункції, у дітей, хворих на ХГВ та ХГС залежно від ступеня фіброзних змін паренхіми печінки. Матеріал і методи: обстежено 30 пацієнтів з діагнозом хронічних вірусних гепатитів В і С (середній вік – 12,26±0,69 років). Усім хворим проводили збір анамнезу, загальноклінічне обстеження, визначення ступеня фіброзу печінки з використанням Fibrotest. Рівень Arg-1 визначали методом ELISA. Аналіз даних проводили за допомогою програмного забезпечення “Statistica 8.0”, “DataTab”, “R-Studio”. Достовірність різниці даних встановлювали за допомогою парного t-тесту Стьюдента. Різницю вважали достовірною при р<0,05. Результати: у обстежених пацієнтів основної групи рівень Arg-1 був достовірно вищим (101,03±4,52 нг/мл) порівняно з дітьми контрольної групи (71,34±7,91 нг/мл) (p<0,01). Рівень Arg-1 у дітей основної групи з онкологічними захворюваннями був вищим (107,62±6,08 нг/мл), порівняно з дітьми без даного фактора (92,4±6,23 нг/мл). Рівень Arg-1 був достовірно вищим у пацієнтів основної групи із фіброзними змінами печінки на рівні F0-1 (112,37±7,07 нг/мл; p<0,001), ≥F2 (94,03±5,23 нг/мл; p<0,05) порівняно із контрольною групою (71,34±7,91 нг/мл). Рівень Arg-1 був достовірно вищим у дітей із ступенем фіброзних змін F0-1 порівняно із пацієнтами із змінами ≥F2 (p<0,05). У хворих І групи виявлено кореляційний зв’язок між рівнем Arg-1 та ступенем фіброзу печінки (R=-0,54; p=0,002). Висновок: Arg-1 – інноваційний маркер, який розкриває та характеризує роль ендотеліальної дисфункції, як додаткового механізму виникнення та прогресування фіброзу печінки у дітей із хронічними вірусними гепатитами В та С.

Алгоритм дій керівника медичної установи в конфліктній ситуації

2024-05-16T11:34:01+03:00

Успішне професійне спілкування керівника медичної установи залежить від здатності сприймати соціальний контекст ситуації, розуміти вербальну та невербальну інформацію та точно тлумачити поведінку та характеристики пацієнта. На підставі отриманих даних керівник повинен передбачити можливі негативні зміни в поведінці пацієнта, пов’язані з хворобою та лікуванням. Метою дослідження було провести аналіз стилю поведінки керівників медичних установ у конфлікті та розробити алгоритм дій керівника на випадок виникнення конфлікту. Матеріали та методи. Дослідження стилю поведінки керівників в медичному колективі проводилося медико-соціологічними методами за допомогою розробленої анонімної анкети. У дослідженні взяли участь 582 медичних працівника, вік яких становив від 18 років і старше. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що в медичних закладах Європейських країн та США співіснують два стилі керівництва – транзакційне та трансформаційне лідерство, а в Україні – авторитарний, ліберальний та демократичний. За результатами анкетування для керівників медичних установ є авторитарний стиль, який не передбачає колегіальності та будь-яких заперечень з боку співробітників (для лікарів – 69,2%, медсестер – 30,8%), а заступники керівників надають перевагу авторитарному (19,1%), залежному (18,3%), егоїстичному (14,2%) й дружелюбному стилям (12%). Розроблено алгоритм дій керівника медичної установи, який сприятиме правильній оцінці та прийняттю рішень в конфліктній ситуації. Висновки. Стиль поведінки керівників медичних установ у конфліктних ситуаціях неоднозначний й має складні детермінанти. Це зумовлює необхідність урахування складних умов особистості, типу трудових відносин, специфіку виробничого середовища, які впливають на виникнення конфліктів у медичних установах та заходів щодо їх вирішення.

Удосконалення можливостей пересування при ураженні периферичної нервової системи та травмах нижніх кінцівок

2024-05-16T11:36:39+03:00

В умовах повномасштабної війни в Україні зросла кількість уражень кінцівок, у тому числі вогнепальних, переломів, травм, які обов’язково і насамперед ушкоджують периферичну нервову систему, запускаючи ряд механізмів порушення нервово-м’язового передавання нервового імпульсу, трофічних розладів. При цьому є велика кількість ортопедичної та неврологічної патології, які також ускладнюють або унеможливлюють самостійне пересування людини. Ці обставини змушують шукати ефективніші можливості відновлення рухових функцій, пересування, самообслуговування та інше. Особливу увагу необхідно приділити конструкціям, пристроям, що дають можливості пересування або для полегшення ходьби. Таку функцію в першу чергу виконують милиці, які покращують якість життя людей з ураженням нижніх кінцівок та істотно не змінилися протягом їх 5000 років використання. Авторами описано основні види пристроїв для пересування. Дана їх класифікація, переваги та недоліки. Наведені сучасні конструкції милиць та представлена розроблена конструкція, яка запатентована в Україні (Патент України на корисну модель № 150986. Стаханов М.В., Стоянов А.О., Турчин М.І., Середа Д.І., Гайдаржи І.Т., Стоянов О.М., Гайдаржи О. І. Пристрій для милиці як опора при пересуванні. Бюл. № 20 від 18.05.2022). Згідно з винаходом, з’єднує стійки та нижче розташований обмежувач, виготовлений з еластичного матеріалу, до якого кріпиться шпилька з гвинтом для корекції положення коліна; у місці звуження стійок перед з’єднанням із центральною стійкою з отворами закріплена підставка під коліно з еластичного матеріалу та додатковою шпилькою з гвинтом і можливістю регулювати по висоті в залежності від росту пацієнта. Таким чином для виготовлення запропонованого пристрою немає необхідності в складному обладнанні, при цьому використовується стандартна милиця з легко оброблюваного металу з усіма наявними складовими і отворами. Крім цього вільне положення ноги в області колінного суглоба дозволяє використовувати пристрій при наявності гіпсових пов’язок, додаткових ортопедичних конструкцій тощо.

Комплексна діагностика невротичних та стрес-асоційованих розладів: огляд валідних психодіагностичних методик

2024-05-16T11:43:57+03:00

Вступ. Відповідно до проведеного дослідження, що відбулося за участю компанії Gradus Research в рамках ініційованої Оленою Зеленською Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» в 2022–2023 роках, була проведена оцінка психічного здоров’я серед українців. Згідно з результатами опитування, 51% респондентів оцінили свій психічний стан як середній. У порівнянні з даними 2022 року відзначається збільшення частки тих, хто характеризує свій стан як незадовільний (від 8% до 11%) та зменшення частки тих, хто вважає свій стан задовільним (від 41% до 38%). Ці зміни свідчать про негативний вплив повномасштабного вторгнення росії в Україну на психічний стан українців. Зі збільшенням кількості осіб, що висловлюють скарги на стан психічного здоров’я, виникає необхідність у вдосконаленні діагностики розладів, пов’язаних із стресом. Згідно з результатами цього дослідження, більшість респондентів, відповідаючи на питання «Чи маєте Ви досвід звернення до фахівця з психічного здоров’я?», заявили, що ніколи не користувалися послугами фахівців (психіатра/психотерапевта/психолога). Варто зауважити, що в порівнянні з попереднім роком зросла частка осіб, які не виключають можливість звернення до спеціаліста (з 34% до 42%), тоді як зменшилася кількість тих, хто ніколи не планує звертатися за медичною допомогою від фахівців даного профілю (з 46% до 38%). Статистичні дані, представлені Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), вказують на те, що кожна п’ята особа, яка пережила збройні конфлікти, може зіткнутися з проблемами психічного здоров’я. Зростання кількості осіб, які потребують допомоги в галузі психічного здоров’я, підкреслює актуальність питання якісної та комплексної діагностики невротичних та стрес-асоційованих розладів. Метою дослідження є систематичний огляд наукових літературних джерел та валідних психодіагностичних методик, спрямованих на вивчення невротичних та стрес-асоційованих розладів. Зміни в психічному здоров’ї стають все більш помітними серед українців у період війни, що підкреслює необхідність своєчасної та кваліфікованої діагностики цих станів відповідно до критеріїв МКХ-10 та DSM-5. Матеріали і методи. В даному огляді використано відкриті наукові джерела, що стосуються діагностики невротичних та стрес-асоційованих розладів. Аналіз наукових даних проведений з використанням методів оглядового, системного та контент-аналізу. Пошук відповідного матеріалу здійснювався за допомогою баз даних Google Scholar та PubMed, а також відкритих ресурсів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Американської психологічної асоціації (АПА) та інших урядових веб-порталів України, США, Великої Британії. Висновок. Шляхом аналізу сучасної наукової літератури та вивчення валідних психометричних методик можна зробити висновок, що викладені у статті опитувальники можуть служити ефективним інструментом для фахівців у галузі психічного здоров’я при комплексній діагностиці невротичних та стрес-асоційованих психічних розладів.

Типи рефлексії та деякі особливості під час роботи з іноземними студентами у закладах вищої медичної освіти на сучасному етапі

2024-05-16T11:49:24+03:00

Сучасна медична вища освіта зазнає своєї глобалізації та інтернаціоналізації. Інтернаціоналізація освіти спостерігається особливо в більшій мірі після запровадження Болонської системи освіти, оскільки вона дозволила міжнародні програми обміну викладачами між різними країнами, а також збільшила відсоток іноземних студентів практично в кожному вищому навчальному закладі, що має третій або четвертий рівень акредитації, включаючи медичні. Стаття присвячена важливому питанню сучасної науки і життя – рефлексії. яка є досить багатоаспектною категорією. В статті розкриті не всі її аспекти, а лише ті з них, які стосуються досягнення максимального індивідуального підходу під час навчальної, наукової і навіть виховної діяльності викладачів. Роль рефлексії в цьому аспекті – сприяння створенню максимально сприятливих умов для різнобічної адаптації абітурієнтів, максимально розкриваючи та розвиваючи їх освітній, науковий, мистецький, фізичний, психічний потенціал та зберігаючи чи покращуючи їх здоров’я. Це стосується як вітчизняних, так і іноземних студентів, але більшою мірою других, оскільки вони перебувають за кордоном і можуть мати численні труднощі в досягненні адаптації. Автори наголошують на тому, що для досягнення цієї мети мають докласти зусилля не лише викладачі куратори, а й деканати, бібліотекарі, додатковий персонал вищих навчальних закладів, гуртожитків. Автори також приділили окрему увагу своїм підходам і методам, які використовують у навчанні міжнародних абітурієнтів, щоб допомогти їм почуватися комфортно з обов’язковим урахуванням їх типологічної приналежності, зокрема це стосуються необхідності давати адаптовані літературні матеріали, які будуть також максимально короткими та інформативними, з тематичними глосаріями, тематичними схемами, можливими навіть кількома мовами, обговорення тестів. Таким чином використання елементів рефлексивного навчання має важливе значення під час навчанння іноземних здобувачів у вищих медичних навчальних закладах.

Метаболом цереброваскулярної хвороби. Методи дослідження та перспективи клінічного застосування

2024-05-16T12:01:38+03:00

Огляд присвячений перспективам застосування метаболомічних підходів до діагностики та прогнозування перебігу церебро-васкулярної хвороби. Визначені основні методи дослідження, показано, що дослідження метаболому можуть бути корисними для розробки нових методів клінічного прогнозування у хворих на цереброваскулярну хворобу. Оцінка метаболому дозволяє визначати фенотии організму. Метаболіти можна ідентифікувати та класифікувати за допомогою низки різних технологій, включаючи ядерно магнітно резонансну-спектроскопію та мас-спектрометрію. При цьому їх необхідно поєднувати з різними формами рідинної хроматографії, газової хроматографії або капілярного електрофорезу, щоб полегшити розділення сполук. Кожен метод, як правило, здатний одночасно ідентифікувати або охарактеризувати 50–5000 різних метаболітів або «особливостей» метаболітів, залежно від інструменту чи протоколу, що використовується. На сьогодні неможливо проаналізувати весь спектр метаболітів одним аналітичним методом, тому застосовуються їх комбінації. Є докази, що численні сироваткові метаболіти пов’язані з тяжкістю хвороби малих судин, в тому числі класом за Fazekas, зниженням когнітивних функцій та деменцією. На думку авторів необхідно провести подальші дослідження, щоб визначити, чи є ці асоціації стійкими причинно-наслідковими зв’язками та чи можуть вони використовуватися для прогнозу швидкості прогресування та тяжкості початку лакунарного інсульту та деменції, як у клінічній практиці, так й у фундаментальній науці. Автори роблять висновки, що основними методами дослідження метаболому є спектроскопія ядерного магнітного резонансу та масс-спектрометрія, яки дозволять розробляти нові методи прогнозування цереброваскулярних захворювань, а численні сироваткові метаболіти пов’язані з тяжкістю хвороби малих судин.